| dbo:abstract
|
- أيرلندا عصر ما قبل التاريخ تمتد في الفترة من أول الأدلة المعروفة على وجود الإنسان والتي ترجع إلى حوالي 12500 قبل الميلاد حتى ظهور أيرلندا الغيلية في وقت التنصير في القرن الخامس الميلادي. حيث دفعت المسيحية أو استبدلت الوثنية الكلتية السابقة وغيرها من أشكال الوثنية قبل نهاية القرن السابع. يعتبر غزو النورمان في أواخر القرن الثاني عشر بداية أكثر من 800 سنة من الحكم الإنجليزية المباشر وفيما بعد التدخل البريطاني في ايرلندا. في 1177 تم تعيين الأمير جون ملك انجلترا حاكما على أيرلندا بواسطة والده هنري الثاني ملك إنجلترا في مجلس أكسفورد.التاج لم يحاول فرض السيطرة الكاملة على الجزيرة حتى تمرد إيرل كيلدير والذي هدد الهيمنة الإنجليزية على الجزيرة. هنري الثامن أعلن نفسه ملك أيرلندا كما حاول إدخال الإصلاح الإنجليزي والذي فشل في أيرلندا. محاولات إما قهر أو استيعاب المقاعد الأيرلندية في مجلس اللوردات داخل المملكة أيرلندا وفر الزخم الأول لسلسلة من الحملات العسكرية الأيرلندية بين 1534 و 1603. وقد تميزت هذه الفترة بسياسة تاج المزارع، التي شملت وصول الآلاف من المستوطنين الإنجليز والاسكتلنديين البروتستانت، والتشريد الناتج لملاك الأراضي والمزارع الكاثوليكية. مع الهزيمة العسكرية والسياسية لأيرلندا الغالية والتي أصبحت أكثر وضوحا في أوائل القرن السابع عشر، أصبحت النزاعات الطائفية متكررة في التاريخ الأيرلندي. الإطاحة بالأغلبية الكاثوليكية في البرلمان الإيرلندي في عام 1614 تمثلت أساسا من خلال إنشاء العديد من الأحياء الجديدة التي يسيطر عليها المستوطنون الجدد. بحلول نهاية القرن السابع عشر، القدماء (أتباع الديانة الأقدم كما يسمون الآن) والذين كانوا يمثلون نحو 85% من سكان أيرلندا، تم منعهم من البرلمان الإيرلندي. الهيمنة البروتستانتية في أيرلندا أصبحت مؤكدة بعد فترتين من الحرب بين الكاثوليك والبروتستانت في 1641-52 و 1689-91. السلطة السياسية بعد ذلك أصبحت تماما في أيدي الأقلية البروتستانتية المهيمنة، بينما الكاثوليك وأعضاء الطوائف البروتستانتية المعارضة عانوا من الحرمان السياسي والاقتصادي بموجب القوانين الجنائية. تم إلغاء البرلمان الايرلندي من 1 يناير 1801 عند صحوة المتمردين الجمهوريين الارلنديين المتحدين و أصبحت أيرلندا جزءا لا يتجزأ من المملكة المتحدة لبريطانيا العظمى وأيرلندا بموجب أحكام الأعمال الاتحادية 1800. على الرغم من الوعد بإلغاء مرسوم الإختبار، لم يتم منح الحقوق الكاملة للكاثوليك حتى التحرر الكاثوليكي والذي تم تحقيقه في جميع أنحاء المملكة المتحدة الجديدة في عام 1829. وأعقب ذلك أول قانون للإصلاح عام 1832، وهو الشرط الرئيسي الذي تم على إثره حرمان الملاك البريطانيين والايرلنديين الفقراء من حق التصويت. سعى الحزب البرلماني الأيرلندي منذ عام 1880 إلى تحقيق الحكم الذاتي من خلال الحركة البرلمانية الدستورية، والذي تحصلوا عليه في نهاية المطاف عند الفوز بقانون 1914، على الرغم من أن هذا القانون تم ايقافه عند اندلاع الحرب العالمية الأولى. تم تنظيم ثورة عيد الفصح من قبل الجمهوريين الذين جلبوا بعد عامين القوة البدنية الجمهورية مرة أخرى إلى واجهة السياسة الأيرلندية. في عام 1922، وبعد حرب الاستقلال الأيرلندية والمعاهدة الأنجلو-أيرلندية، انفصل معظم أيرلندا عن المملكة المتحدة لتصبح الدولة الأيرلندية الحرة والتي بعد دستور عام 1937، بدأت تطلق على نفسها أيرلندا. المحافظات الست في شمال شرق البلاد المعروفين باسم أيرلندا الشمالية، ظلت ضمن المملكة المتحدة. الحرب الأهلية الأيرلندية أتت بعد حرب الاستقلال. تاريخ أيرلندا الشمالية ومنذ ذلك الحين هيمن عليه الصراعات الطائفية المتكررة بين (الكاثوليكيين في الأساس) القوميين الأيرلنديين و (البرتستانتيين في الأساس) النقابيين. هذا الصراع تطور إلى اندلاع الاضطرابات في أواخر الستينات، حتى تحقق السلام مع اتفاق الجمعة العظيمة بعد ذلك بثلاثين عاما. (ar)
- V tomto článku je popsána historie národů obývajících ostrov Irsko. (cs)
- La història d'Irlanda comença amb la , que s'estén per un període entre el primer assentament conegut, al voltant del 8000 aC, fins a l'aparició de la "" Irlanda gaèlica en el moment de la seva al segle cinquè; el cristianisme cèltic havia subsumit, doncs, o reemplaçat, l'anterior politeisme a la fi del segle sisè. Al voltant del 800 dC, més d'un segle després, les invasions dels vikings van fer estralls en la cultura monàstica i en diverses dinasties regionals de l'illa, però les dues institucions van demostrar ser prou fortes per a sobreviure i assimilar els invasors nòrdics. La invasió normanda de finals del segle xii va marcar l'inici de més de 700 anys de la participació britànica directa a Irlanda per part del Regne d'Anglaterra i més tard, el 1177, el príncep anglès Joan sense Terra va ser fet senyor d'Irlanda pel seu pare Enric II d'Anglaterra en el concili d'Oxford. La corona no va tractar de fer valer el control total de l'illa fins que Enric VIII Tudor, rei d'Anglaterra, Escòcia i Gal·les, repudià l'autoritat papal sobre l'Església a Anglaterra per tal de poder casar-se amb Anna Bolena. Això va dur a la posterior rebel·lió de l'irlandès catòlic , duc de Leinster, poderós terratinent que va amenaçar l'hegemonia anglesa a l'illa. Aleshores, Enric VIII es va proclamar a si mateix rei d'Irlanda i també va tractar d'introduir la seva reforma protestant de l'Església anglicana, que va fracassar a Irlanda. Els intents de conquerir o assimilar els senyorius irlandesos al nou Regne d'Irlanda anglès van portar a dures campanyes militars entre 1534 i 1603. Aquest període es va caracteritzar per una política de la corona anglesa d'establir colònies, que implicaren l'arribada de milers d'anglesos i escocesos protestants, els colons, i el consegüent desplaçament de la precolonització per part dels terratinents irlandesos d'arrel . A mesura que la derrota militar i política de la Irlanda gaèlica es va fer més pronunciada, a principis del segle xvii els conflictes sectaris entre colons britànics (anglesos i escocesos), protestants i irlandesos catòlics es va convertir en un tema recurrent en la història d'Irlanda. El 1613, l'enderrocament de la majoria catòlica al Parlament irlandès es va realitzar principalment amb la creació de nombrosos barris nous que van ser dominats pels nous colons, de major poder econòmic i finançats per la corona britànica. A finals del segle xvii, els catòlics romans, com els adeptes de l'antiga religió s'anomenaren a partir d'aleshores a Irlanda, representaven al voltant del 85% de la població d'Irlanda, però malgrat això van ser prohibits al Parlament irlandès. La dominació protestant d'Irlanda es va confirmar després de dos períodes de guerra entre catòlics i protestants: 1641-1652 i 1689-91. El poder polític a partir de llavors es troba completament en mans d'una minoria protestant, mentre que els catòlics i els membres de moviments dissidents protestants, els , van patir privacions polítiques i econòmiques greus a mans de les escrites per la minoria protestant dominant. El (Irish House of Commons) va ser abolit el 1801 arran de la republicana rebel·lió irlandesa de 1798, anomenada rebel·lió dels irlandesos units; així, Irlanda es va convertir en una part integral d'un nou Regne Unit de la Gran Bretanya i Irlanda en l'Acta d'Unió de 1800. Encara que es va prometre una derogació de la Test Act (lleis penals), als catòlics no els van ser concedits drets complets fins a l'emancipació catòlica que més tard es va aconseguir a tot el nou Regne Unit el 1829. Això va ser seguit per la primera llei de Reforma de 1832, una condició principal de la qual va ser l'eliminació dels propietaris britànics i irlandesos més pobres, sufragistes. El Partit Parlamentari Irlandès es va esforçar per tenir preeminència des del 1880 fins que va arribar la Home Rule (una primera forma estatutària per al país), mitjançant el moviment constitucional parlamentari, arribant a guanyar l', la Third Home Rule Act, encara que aquesta llei es va suspendre després de l'esclat de la Primera Guerra Mundial. L'alçament de Pasqua posat en escena pels republicans irlandesos dos anys més tard va portar a les turbulències del , de nou a l'avantguarda de la política irlandesa. El 1922, després de la Guerra d'Independència irlandesa i el tractat Angloirlandès, la part més gran d'Irlanda es va separar del Regne Unit per esdevenir l'independent Estat Lliure d'Irlanda, i després de la , solament Irlanda. Els sis comtats del nord-est de l'illa d'Irlanda, coneguts com a Irlanda del Nord, es van mantenir per la força de les armes dins del Regne Unit. La Guerra Civil irlandesa va seguir poc després de la Guerra de la Independència. A partir d'aquí, la història d'Irlanda del Nord ja ha estat dominada pel conflicte sectari entre (principalment catòlics, per bé que no tots) nacionalistes irlandesos, i (principalment protestants) unionistes. Aquest conflicte va esclatar durant els anomenats The Troubles a la fi de 1960, fins que l'acord de Divendres Sant va portar a una pau precària trenta anys després, fins al dia d'avui, en què el conflicte no està del tot resolt. (ca)
- Die Geschichte Irlands umfasst die Entwicklungen auf der Insel Irland von der Urgeschichte bis 1922 und die folgende Entwicklung des Irischen Freistaats und der Republik Irland bis zur Gegenwart. Ihr Beginn kann mit der Ankunft des modernen Menschen in der Zeit des Creswellien (englisch Creswellian) angesetzt werden, einer endpaläolithischen Kulturstufe, die sich infolge des Rückgangs der Weichsel-Vereisung auf den Britischen Inseln zwischen 12.500 und 8000 v. Chr. in Südengland und Wales verbreitete. Siedlungen in Irland sind erst ab 8000 v. Chr. belegt. Im ersten Jahrtausend vor Christus prägten keltisch sprechende Einwanderer die Geschichte. Nach der Christianisierung im 5. Jahrhundert kam die Insel unter den Einfluss verschiedener Völker wie der Angelsachsen in England und im 12. Jahrhundert der Normannen. Die militärischen Eingriffe Englands führten letztlich 1801 zur Abschaffung des irischen Parlaments und zur Einverleibung in das Vereinigte Königreich. Infolge des Irischen Unabhängigkeitskriegs gelang es 1922, aus Irland ein unabhängiges Dominion innerhalb der britischen Monarchie zu installieren. Im Jahre 1949 trat Irland aus dem Commonwealth aus und nennt sich seitdem Republik Irland. (de)
- Noto: Plejparto de lok- kaj personnomoj en tiu ĉi artikolo estas en la irlanda, por historia kohereco kaj oportuneco. Kiam bezonitaj, la angligoj estas inter krampoj. (eo)
- Irlandako historia Historiaurrean hasten da. (eu)
- The first evidence of human presence in Ireland dates to around 33,000 years ago, with further findings dating the presence of homo sapiens to around 10,500 to 7,000 BC. The receding of the ice after the Younger Dryas cold phase of the Quaternary around 9700 BC, heralds the beginning of Prehistoric Ireland, which includes the archaeological periods known as the Mesolithic, the Neolithic from about 4000 BC and the Copper Age beginning around 2500 BC with the arrival of the Beaker Culture. The Irish Bronze Age proper begins around 2000 BC and ends with the arrival of the Iron Age of the Celtic Hallstatt culture, beginning about 600 BC. The subsequent La Tène culture brought new styles and practices by 300 BC. Greek and Roman writers give some information about Ireland during the Classical period (see "protohistoric" period), by which time the island may be termed "Gaelic Ireland". By the late 4th century AD Christianity had begun to gradually subsume or replace the earlier Celtic polytheism. By the end of the 6th century it had introduced writing along with a predominantly monastic Celtic Christian church, profoundly altering Irish society. Viking raids and settlement from the late 8th century AD resulted in extensive cultural interchange, as well as innovation in military and transport technology. Many of Ireland's towns were founded at this time as Viking trading posts and coinage made its first appearance. Viking penetration was limited and concentrated along coasts and rivers, and ceased to be a major threat to Gaelic culture after the Battle of Clontarf in 1014. The Norman invasion in 1169 resulted again in a partial conquest of the island and marked the beginning of more than 800 years of English political and military involvement in Ireland. Initially successful, Norman gains were rolled back over succeeding centuries as a Gaelic resurgence reestablished Gaelic cultural preeminence over most of the country, apart from the walled towns and the area around Dublin known as The Pale. Reduced to the control of small pockets, the English Crown did not make another attempt to conquer the island until after the end of the Wars of the Roses (1488). This released resources and manpower for overseas expansion, beginning in the early 16th century. However, the nature of Ireland's decentralised political organisation into small territories (known as túatha), martial traditions, difficult terrain and climate and lack of urban infrastructure, meant that attempts to assert Crown authority were slow and expensive. Attempts to impose the new Protestant faith were also successfully resisted by both the Gaelic and Norman-Irish. The new policy fomented the rebellion of the Hiberno-Norman Earl of Kildare Silken Thomas in 1534, keen to defend his traditional autonomy and Catholicism, and marked the beginning of the prolonged Tudor conquest of Ireland lasting from 1534 to 1603. Henry VIII proclaimed himself King of Ireland in 1541 to facilitate the project. Ireland became a potential battleground in the wars between Catholic Counter-Reformation and Protestant Reformation Europe. England's attempts to either conquer or assimilate both the Hiberno-Norman lordships and the Gaelic territories into the Kingdom of Ireland provided the impetus for ongoing warfare, notable examples being the 1st Desmond Rebellion, the 2nd Desmond Rebellion and the Nine Years War. This period was marked by the Crown policies of, at first, surrender and regrant, and later, plantation, involving the arrival of thousands of English and Scottish Protestant settlers, and the displacement of both the Hiberno-Normans (or Old English as they were known by then) and the native Catholic landholders. With English colonies going back to the 1550s, Ireland was arguably the first English and then British territory colonised by a group known as the West Country Men. Gaelic Ireland was finally defeated at the battle of Kinsale in 1601 which marked the collapse of the Gaelic system and the beginning of Ireland's history as fully part of the English and later British Empire. During the 17th century, this division between a Protestant landholding minority and a dispossessed Catholic majority was intensified and conflict between them was to become a recurrent theme in Irish history. Domination of Ireland by the Protestant Ascendancy was reinforced after two periods of religious war, the Irish Confederate Wars in 1641-52 and the Williamite war in 1689–91. Political power thereafter rested almost exclusively in the hands of a minority Protestant Ascendancy, while Catholics and members of dissenting Protestant denominations suffered severe political and economic privations under the Penal Laws. On 1 January 1801, in the wake of the republican United Irishmen Rebellion, the Irish Parliament was abolished and Ireland became part of a new United Kingdom of Great Britain and Ireland formed by the Acts of Union 1800. Catholics were not granted full rights until Catholic Emancipation in 1829, achieved by Daniel O’Connell. The catastrophe of the Great Famine struck Ireland in 1845 resulting in over a million deaths from starvation and disease and a million refugees fleeing the country, mainly to America. Irish attempts to break away continued with Parnell's Irish Parliamentary Party which strove from the 1880s to attain Home Rule through the parliamentary constitutional movement, eventually winning the Home Rule Act 1914, although this Act was suspended at the outbreak of World War I. In 1916, the Easter Rising succeeded in turning public opinion against the British establishment after the execution of the leaders by British authorities. It also eclipsed the home rule movement. In 1922, after the Irish War of Independence most of Ireland seceded from the United Kingdom to become the independent Irish Free State but under the Anglo-Irish Treaty the six northeastern counties, known as Northern Ireland, remained within the United Kingdom, creating the partition of Ireland. The treaty was opposed by many; their opposition led to the outbreak of the Irish Civil War, in which Irish Free State, or "pro-treaty", forces proved victorious. The history of Northern Ireland has since been dominated by the division of society along sectarian faultlines and conflict between (mainly Catholic) Irish nationalists and (mainly Protestant) British unionists. These divisions erupted into the Troubles in the late 1960s, after civil rights marches were met with opposition by authorities. The violence escalated after the deployment of the British Army to maintain authority led to clashes with nationalist communities. The violence continued for twenty-eight years until an uneasy, but largely successful peace was finally achieved with the Good Friday Agreement in 1998. (en)
- La Historia de Irlanda anterior al cristianismo proviene de referencias encontradas en las antiguas escrituras romanas y libros de poesía irlandesa, así como en los mitos y los restos descubiertos por la arqueología. Sus primeros habitantes, pueblos de una cultura de mediados de la Edad de Piedra, o mesolítica, llegaron a la isla después del año 8000 a. C., cuando el clima se tornó más hospitalario tras el retroceso de los hielos polares. Los Anales de los cuatro maestros, la cronología más extensa recopilada por frailes franciscanos entre 1632-1636, documentan las fechas entre el diluvio en 2242 a. C. y 1616 d. C., aunque se cree que las primeras entradas se refieren a fechas alrededor del 550 a. C. El Libro de Armagh (en la biblioteca del Trinity College de Dublín, MS52), manuscrito irlandés del siglo IX, también conocido como Canon de Patricio o Liber Ar(d) machanus, contiene algunos de los más antiguos ejemplos de gaélico escrito. Se cree que perteneció a San Patricio y que, al menos en parte, fue obra de su puño y letra. Las investigaciones han determinado que al menos una parte, si no todo, fue obra de un copista llamado Ferdomnach de Armagh (fallecido en 845 o 846), quien escribió la primera parte del libro en 807 u 808. (es)
- Is é is brí le stair na hÉireann ná an t-eolas atá ar fáil sna foinsí liteartha faoi shaol na hÉireann fadó agus faoi na himeachtaí a chuir cor i gcinniúint a muintire. Glactar leis gur tháinig an chéad áitreabh daonna ar an bhfód in Éirinn chomh luath le hocht míle bliain roimh bhreith Chríost, ach b'iad scríbhneoirí clasaiceacha na sean-Ghréige ba thúisce a rinne tagairt d'Éirinn ina gcuid scríbhinní. (ga)
- L'histoire de l’Irlande commence avec les premières traces d’habitations humaines, il y a plus de 10 000 ans av. J.-C., quand des chasseurs-cueilleurs venant de Grande-Bretagne et d’Europe continentale s’installent sur l’île. Quelques traces archéologiques de cette période sont visibles, mais ce sont leurs descendants et les nouveaux arrivants du Néolithique (que l’on relie aux cultures de la péninsule ibérique), qui furent responsables des principaux sites du Néolithique comme Newgrange. Les Celtes arrivent ensuite et « celtisent » les autochtones. À la suite de l’arrivée de Saint Patrick et d’autres missionnaires chrétiens dans la première partie du Ve siècle, le christianisme supplanta la religion celtique à partir de 600. À partir d’environ 800, plus d’un siècle d’invasions vikings modifient profondément la culture monastique et les différentes dynasties régionales de l’île, mais ces institutions se révèlent assez fortes pour survivre et assimiler les envahisseurs. L’arrivée de mercenaires normands sous le commandement de Richard de Clare dit « Strongbow » (« arc fort »), second comte de Pembroke, en 1169, marque le début de plus de 700 ans d’implication directe des Normands, puis par la suite des Anglais en Irlande. Le royaume d'Angleterre ne cherche pas à obtenir le contrôle complet de l’île avant la Réformation anglaise, lorsque l’indépendance des vassaux irlandais fut l’élément déclencheur d’une série de campagnes militaires entre 1534 et 1691. Cette période est également marquée par une politique de colonisation de l’Angleterre qui conduit à l’arrivée de milliers d’Anglais et d'Écossais, protestants. Alors que la défaite militaire et politique de l’Irlande gaélique devient plus claire au début du XVIIe siècle, l’appartenance religieuse devient progressivement un facteur identitaire qui divise la population, tandis que le facteur linguistique s’estompe à mesure que le gaélique laisse place à l’anglais. À partir de cette période, les conflits liés à la religion constituent un thème majeur de l’histoire de l’Irlande. Le renversement, en 1613, de la majorité catholique dans le Parlement d'Irlande se réalise principalement à travers la création de bon nombre de nouvelles municipalités, toutes dominées par des protestants. À partir de la fin du XVIIe siècle, les catholiques, qui représentent 85 % de la population, sont bannis du Parlement. Le pouvoir politique est monopolisé par les protestants tandis que la population catholique souffre de privations économiques et politiques. En 1801, le Parlement irlandais est supprimé, l’Irlande étant intégrée dans le Royaume-Uni de Grande-Bretagne par l’« Acte d'Union ». Les catholiques sont encore interdits de siéger au nouveau Parlement jusqu’à l’émancipation atteinte en 1829, sous condition que les plus pauvres, les plus radicaux et les indépendantistes soient interdits de vote. Le Parti parlementaire irlandais s’efforce à partir des années 1880 d’obtenir un gouvernement autonome à travers un mouvement parlementaire constitutionnel qui aboutit finalement sur le « Home Rule Act » en 1914, mis en suspens par la guerre. En 1922, après la guerre d’indépendance irlandaise, les 26 comtés du sud de l’Irlande se détachent du Royaume-Uni pour devenir l’État Libre d’Irlande sous la forme de dominion, puis l'Irlande après 1948. Les six comtés restants au nord-est, connus sous le nom d’Irlande du Nord, sont touchés par des conflits sporadiques entre nationalistes (catholiques) et unionistes (protestants). Ce conflit éclate au cours des « Troubles » à la fin des années 1960, pour aboutir sur une paix difficile trente ans plus tard. (fr)
- Sejarah Irlandia dimulai dengan adanya pemukiman pertama di Irlandia sekitar tahun 8000 SM, ketika pemburu tiba dari Britania Raya dan daratan Eropa, kemungkinan melalui jembatan alam. Sedikit jejak arkeologi yang tersisa dari grup ini, tetapi generasi penerus mereka dan perpindahan pada era Neolitik dari Semenanjung Iberia, menyebabkan adanya situs Neolitik utama seperti Newgrange. Dengan tibanya Santo Patrick dan misionaris Kristen lainnya pada awal abad ke-5 M, Kekristenan menggantikan agama pagan pada tahun 600. (in)
- アイルランドの歴史では、ヨーロッパ北西部に位置するアイルランド島における歴史を記述する。アイルランド史は隣り合うブリテン島におけるイギリスの歴史から多大な影響を受けてきた。近年の歴史学研究においては、イングランド、スコットランド、ウェールズの歴史とあわせて、ブリテンの歴史というカテゴリも用いられている。 (ja)
- 아일랜드의 역사에서 처음으로 인류가 등장한 것은 기원전 8000년 전 경으로 알려져있다. 당시 유럽 대륙과 브리튼 제도는 육지로 연결되어 있었으며 인류는 수렵 채집 사회를 이루고 있었다. 당시 유적은 거의 남아있지 않으나 현존하는 신석기 유적은 이들이 이베리아 반도의 거주민들과 상당한 관련성이 있었다는 것을 보여준다. 의 신석기 유적 등이 유명하다. 기원후 5세기 경 성 파트리치오와 일련의 선교사들이 아일랜드에 들어와 기독교가 전파되어 600년경 켈트 다신교를 대체하였다. 800년경부터 1세기가 넘는 기간 동안 바이킹의 침입이 있었다. 당시 아일랜드에 있던 여러 왕국들은 바이킹에 맞서 싸우기엔 역부족이었다. 1169년 노르만 왕조의 제 2대 펨브로크 백작이었던 가 아일랜드를 침공한 이후 아일랜드는 노르만 왕조의 직할령이 되었으며, 이후 700년간 잉글랜드의 통치를 받았다. 잉글랜드의 통치는 그다지 큰 저항없이 이루어져 왔으나, 종교개혁자들의 영향으로 성공회가 로마 가톨릭 교회에서 분리된 이후 위기에 봉착한다. 로마 가톨릭을 버릴 것을 강요받은 아일랜드인들은 1534년부터 1691년까지 아일랜드에서는 크고 작은 반란을 일으켰다. 17세기이후 아일랜드에는 잉글랜드에서 건너온 장로교 신자들이 북부를 중심으로 정착하여 점차 세력을 확장하였다. 이들 얼스터의 개신교 신자들은 아일랜드 역사에서 주요 갈등 요인 중 하나가 되었다. 잉글랜드는 로마 가톨릭 교회 신자의 공직 진출을 제한하였다. 이로 인해 17세기 말 전체 인구의 85%가 로마 가톨릭 교회 신자인 아일랜드를 대표하는 의원중에는 로마 가톨릭 신자가 한 명도 없는 상황이 지속되었다. 1801년 1800년 합병령에 의해 아일랜드가 그레이트 브리튼 아일랜드 연합 왕국에 합병될 당시에도 로마 가톨릭 교회 신자는 의원이 될 수 없었고 합병령은 극렬한 반대에 부딪혔다. 아일랜드의 독립운동은 19세기와 20세기에 걸쳐 계속되었으며, 영국은 1914년 아일랜드 정부법과 1920년 아일랜드 정부법 등을 제시하였지만 아일랜드 내의 독립운동 열기를 막지는 못했다. 1922년 아일랜드는 독립 전쟁에서 승리하여 아일랜드 공화국을 수립하였다. (ko)
- Geschiedenis van Ierland behandelt de geschiedenis van het West-Europese eiland Ierland. De eeuwenlange strijd tussen de Keltische inwoners, die ooit ook kolonisten waren, en latere binnenkomers als Noormannen, en Schotse protestanten heeft diepe sporen nagelaten. Het land is bezaaid met ruïnes en gedenktekens. De opdeling van het eiland in een Iers en een Brits deel kan alleen uit de geschiedenis begrepen worden (nl)
- Pierwsi ludzie przybyli na wyspę zapewne w epoce mezolitu; pędzili koczowniczy tryb życia, trudnili się myślistwem, zbieractwem i rybołówstwem; w IV tysiącleciu p.n.e. z kontynentu europejskiego dotarła rewolucja neolityczna, zapoczątkowując uprawę zbóż; upowszechnił się osiadły tryb życia i hodowla. W epoce neolitu nastąpił też wielki rozwój budownictwa megalitycznego, w tym zwłaszcza grobów korytarzowych (najsłynniejszy w Newgrange; około 2000–1800 p.n.e. zapoczątkowano metalurgię brązu (miedź pozyskiwano z miejscowych złóż); w II i I tysiącleciu p.n.e. rozwijała się także obróbka złota, a wyroby z brązu i złota były przedmiotem eksportu do Brytanii i na kontynent europejski. W drugiej połowie I tysiąclecia p.n.e. upowszechniało się użycie żelaza, zastępującego stopniowo brąz; z okresem tym wiążą się początki obecności w irlandzkiej kultury lateńskiej (datowane na ok. III w. p.n.e.) oraz ludności celtyckiej. Koncepcja istnienia wielkiej (wielkich) inwazji Celtów na Irlandię nie znalazła potwierdzenia archeologicznego. Wskazuje się raczej na możliwość najazdów niewielkich grup i/lub długotrwałego, pokojowego napływu i oddziaływania kulturowego, które doprowadziły do asymilacji miejscowej przedindoeuropejskiej ludności i wytworzenia się społeczeństwa sceltyzowanego w sensie dzielenia wspólnej kultury i języka celtyckiego. Jak się przypuszcza, spisana w średniowieczu epika irlandzka, opiewająca walki bohaterów i królów irlandzkich (tzw. epoki heroicznej), mogła stanowić odbicie rzeczywistych wydarzeń z końca I tysiąclecia p.n.e. i pierwszych wieków n.e. W IV w. n.e. Celtowie z Irlandii (Irowie) rozpoczęli łupieżcze ataki na rzymską Brytanię (byli znani przez Rzymian i w porzymskiej zachodniej Europie jako Szkoci, łac. Scotti). U schyłku starożytności i w początkach średniowiecza migrowali też na zachodnie wybrzeże obecnej Walii i Szkocji (Dalriada). Irlandia była wówczas krajem rolniczym, a osadnictwo tworzyły pojedyncze gospodarstwa, niewielkie osady i grody oraz umocnione osady (crannog) na sztucznych wyspach na jeziorach ponieważ nie było miast. Podstawową komórkę społeczeństwa stanowiła wielka rodzina patriarchalna (fine); tradycyjne prawo, przekazywane przez brehonów, regulowało szczegółowo stosunki wewnątrz silnie zhierarchizowanego społeczeństwa, obejmującego wiele warstw od uprzywilejowanych (z królami na czele) przez ludzi wolnych po niewolnych i niewolników. Szczególną pozycję przyznawano części rzemieślników i artystów, kwalifikowanym (jak kowale, lekarze, harfiści) jako ludziom wolnym lub (np. filidowie) uprzywilejowanym. Pod względem politycznym wyspa dzieliła się na bardzo liczne, małe królestwa (tuath), rządzone przez króla (ri). Większość z nich była zależna od królów wyższego szczebla, aż po władców (ri cóicid) pięciu federacji prowincjonalnych: Connachta, Laighin, An Mhidhe, An Mhumha i Ulaidh (ob. Ulster) w V w. dominację w północnej połowie kraju zdobył ród , roszczący później pretensje do zwierzchnictwa nad całą Irlandię. (pl)
- La storia dell'isola d'Irlanda si articola in varie fasi ed è caratterizzata da innumerevoli invasioni militari da parte di popolazioni esterne, ma anche culturali e religiose come quella cristiana nei primi secoli dopo Cristo. La divisione fra Repubblica d'Irlanda e Irlanda del Nord si creò infatti con la stipula del trattato Government of Ireland Act del 1920. Dividere la storia dei due paesi dal 1922 in poi è sicuramente funzionale ma non del tutto appropriato. Prima della divisione dell'isola la storia è stata sempre particolarmente omogenea. (it)
- Den här artikeln behandlar ön Irlands historia. (sv)
- История Ирландии простирается на тысячи лет до н. э. Последние две тысячи лет изучены достаточно подробно и очень богаты на события. (ru)
- 愛爾蘭历史起始於西元前6600年前後，最后一次冰川期结束后人类开始在爱尔兰岛定居开始。约前300年当地的人从青铜器时代过渡到铁器时代。可能与此同时随着凯尔特人向爱尔兰的迁徙凯尔特语来到爱尔兰，后来凯尔特语与当地人的语言混合后形成了爱尔兰语。 4世纪和5世纪爱尔兰基督化后在爱尔兰形成了由修道院、传道士和王国组成的文化。但随着维京人的入侵这个文化受到冲击。1169年和1171年诺曼人占领爱尔兰，英格兰开始在爱尔兰的文化和政治中占支配作用。但到1609年为止爱尔兰仍然是由许多王国组成的，一直到1609年英格兰才完全占领爱尔兰。 1801年以前，爱尔兰由一个由新教徒支配的爱尔兰议会统治，这个议会拥有相当大的自治权，但新教徒在爱尔兰属少数人。1801年爱尔兰议会被解散，爱尔兰成为大不列颠及爱尔兰联合王国的一部分。 在政治和武力斗争后，1921年，爱尔兰岛南部的26个郡从英国独立，爱尔兰共和国成立，北部的其它郡依然是联合王国的一部分。北爱尔兰的天主教徒和新教徒之间的争执至今未能解决，从1960年代开始这个争执恶化为危机，到今天这个问题依然是爱尔兰与英国的外交关系和爱尔兰内部政治的一个悬而未决的问题。 1922年后爱尔兰南部在此后的几个十年中始终面临着巨大的经济困难，大量居民外移。从1990年代开始，爱尔兰共和国的经济不断发展。 (zh)
- Територія Ірландії у льодовиковий період була майже повністю вкрита льодовиком і складала частину континенту Європи, внаслідок того, що рівень світового океану був нижчий від теперішнього на 120 м. Після танення льодовика і підвищення рівня світового океану Ірландія стала островом. Після відступу останнього льодовика почалось утворення покладів торфу (льодовик залишав після себе озера, рослинність цих озер з часом гинула, старі озера перетворювались в болота і торфовища. Колись площа торфовищ становила понад 300 тисяч гектарів (для Ірландії, яка не володіє запасами вугілля, торф мав величезне значення; століттями там вирізали куби торфу і використовували його як паливо). Під час розробки торфовищ виявилось, що вони мають й історичну значущість. В торфовищах було знайдено добре збережені людські останки віком близько 9 тисяч років, що дає підстави свідчити, що заселення Ірландії почалось ще після відступу останнього льодовика. Для перших поселенців став вирішальним фактор близькості до Британії, які 9 тисяч років тому перепливли вузький канал між Шотландією й Ольстером. Найперші сліди життя можна побачити в Ольстері, в долині річки Бойн. Вона була заселена в глибокій давнині — 8000 — 6500 років до н. е. племенами мисливців, які від палеоліту перейшли до мезоліту. Це були рибалки та мисливці, які переселилися в Ірландію з територій нинішньої Шотландії та Уельсу. Приблизно близько 5000 року до нової ери племена мисливців Ірландії переходять до неоліту — з'являється скотарство і землеробство, а потім і до енеоліту (мідно-кам'яної доби). Можливо, це стало наслідком міграції якихось землеробських племен неіндоєвропейського походження з материка. У 5000 — 3000 роках до нової ери археологи фіксують існування на території Ірландії якихось загадкових землеробсько-скотарських племен — творців погано вивченої культури (її представники залишили по собі мало артефактів), що будували велетенські поховальні кургани (наприклад комплекс Ньюгрейндж, Даут, Наут та комплекси в долині річки Бойн, мегалітичні споруди — менгіри, дольмени, кромлехи — незрозумілого призначення (можливо, ритуального, чи як припускають деякі науковці, споруд що відігравали роль кам'яних календарів та давніх астрономічних обсерваторій). Приблизно в 3100 — 3000 роках землеробство занепало, що, можливо, було пов'язане зі зміною клімату на острові й в Європі загалом. Більшої важливості набуло скотарство. Про появу на острові перших індоєвропейських племен — кельтів погляди істориків суперечливі. Називають час 1700—1650 роки до нової ери, 1200—1100 роки до нової ери чи 800—700 роки до нової ери чи навіть IV столітті до н. е. Найімовірніше, це сталось у другій половині першого тисячоліття до нової ери. Але всі погоджуються з тим, що заселення острова кельтами — носіями більш високорозвиненої культури залізної доби відбувалося кількома хвилями, можливо, трьома, що лишило свій слід в мові, культурі й навіть антропологічному фенотипі ірландців. Давньоірландські історичні перекази та легенди, в історичності яких історики довгий час сумнівалися, аж доки археологи не підтвердили історичність міста Тари й багатьох інших подій описаних в легендах та міфах, розповідають про кілька хвиль завоювань Ірландії різними племенами — парталонами, немедійцями, фірболгами, фоморами, племенами богині Дану, гойделами або «синами Міля» (мілезійцями). Останню хвилю переселення — гойделів, які безперечно були кельтами, археологи датують 1700 роком до н. е. Так чи інакше, але в І тисячолітті до нової ери Ірландія вже була заселена кельтами, які перебували на стадії залізної доби, ділилися на різні, розсварені між собою, племена та клани, які очолювалися вождями племен («рі»), яких об'єднував «верховний король Ірландії» — «Ард Рі». Офіційно вважається, що перші держави ранньофеодального типу виникли на території Ірландії в І столітті нової ери, хоча ірландські хроніки описують детально — по роках правління «королів» і «верховних королів» Ірландії приблизно з 1700 року до н. е. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- V tomto článku je popsána historie národů obývajících ostrov Irsko. (cs)
- Noto: Plejparto de lok- kaj personnomoj en tiu ĉi artikolo estas en la irlanda, por historia kohereco kaj oportuneco. Kiam bezonitaj, la angligoj estas inter krampoj. (eo)
- Irlandako historia Historiaurrean hasten da. (eu)
- Is é is brí le stair na hÉireann ná an t-eolas atá ar fáil sna foinsí liteartha faoi shaol na hÉireann fadó agus faoi na himeachtaí a chuir cor i gcinniúint a muintire. Glactar leis gur tháinig an chéad áitreabh daonna ar an bhfód in Éirinn chomh luath le hocht míle bliain roimh bhreith Chríost, ach b'iad scríbhneoirí clasaiceacha na sean-Ghréige ba thúisce a rinne tagairt d'Éirinn ina gcuid scríbhinní. (ga)
- Sejarah Irlandia dimulai dengan adanya pemukiman pertama di Irlandia sekitar tahun 8000 SM, ketika pemburu tiba dari Britania Raya dan daratan Eropa, kemungkinan melalui jembatan alam. Sedikit jejak arkeologi yang tersisa dari grup ini, tetapi generasi penerus mereka dan perpindahan pada era Neolitik dari Semenanjung Iberia, menyebabkan adanya situs Neolitik utama seperti Newgrange. Dengan tibanya Santo Patrick dan misionaris Kristen lainnya pada awal abad ke-5 M, Kekristenan menggantikan agama pagan pada tahun 600. (in)
- アイルランドの歴史では、ヨーロッパ北西部に位置するアイルランド島における歴史を記述する。アイルランド史は隣り合うブリテン島におけるイギリスの歴史から多大な影響を受けてきた。近年の歴史学研究においては、イングランド、スコットランド、ウェールズの歴史とあわせて、ブリテンの歴史というカテゴリも用いられている。 (ja)
- Geschiedenis van Ierland behandelt de geschiedenis van het West-Europese eiland Ierland. De eeuwenlange strijd tussen de Keltische inwoners, die ooit ook kolonisten waren, en latere binnenkomers als Noormannen, en Schotse protestanten heeft diepe sporen nagelaten. Het land is bezaaid met ruïnes en gedenktekens. De opdeling van het eiland in een Iers en een Brits deel kan alleen uit de geschiedenis begrepen worden (nl)
- La storia dell'isola d'Irlanda si articola in varie fasi ed è caratterizzata da innumerevoli invasioni militari da parte di popolazioni esterne, ma anche culturali e religiose come quella cristiana nei primi secoli dopo Cristo. La divisione fra Repubblica d'Irlanda e Irlanda del Nord si creò infatti con la stipula del trattato Government of Ireland Act del 1920. Dividere la storia dei due paesi dal 1922 in poi è sicuramente funzionale ma non del tutto appropriato. Prima della divisione dell'isola la storia è stata sempre particolarmente omogenea. (it)
- Den här artikeln behandlar ön Irlands historia. (sv)
- История Ирландии простирается на тысячи лет до н. э. Последние две тысячи лет изучены достаточно подробно и очень богаты на события. (ru)
- 愛爾蘭历史起始於西元前6600年前後，最后一次冰川期结束后人类开始在爱尔兰岛定居开始。约前300年当地的人从青铜器时代过渡到铁器时代。可能与此同时随着凯尔特人向爱尔兰的迁徙凯尔特语来到爱尔兰，后来凯尔特语与当地人的语言混合后形成了爱尔兰语。 4世纪和5世纪爱尔兰基督化后在爱尔兰形成了由修道院、传道士和王国组成的文化。但随着维京人的入侵这个文化受到冲击。1169年和1171年诺曼人占领爱尔兰，英格兰开始在爱尔兰的文化和政治中占支配作用。但到1609年为止爱尔兰仍然是由许多王国组成的，一直到1609年英格兰才完全占领爱尔兰。 1801年以前，爱尔兰由一个由新教徒支配的爱尔兰议会统治，这个议会拥有相当大的自治权，但新教徒在爱尔兰属少数人。1801年爱尔兰议会被解散，爱尔兰成为大不列颠及爱尔兰联合王国的一部分。 在政治和武力斗争后，1921年，爱尔兰岛南部的26个郡从英国独立，爱尔兰共和国成立，北部的其它郡依然是联合王国的一部分。北爱尔兰的天主教徒和新教徒之间的争执至今未能解决，从1960年代开始这个争执恶化为危机，到今天这个问题依然是爱尔兰与英国的外交关系和爱尔兰内部政治的一个悬而未决的问题。 1922年后爱尔兰南部在此后的几个十年中始终面临着巨大的经济困难，大量居民外移。从1990年代开始，爱尔兰共和国的经济不断发展。 (zh)
- أيرلندا عصر ما قبل التاريخ تمتد في الفترة من أول الأدلة المعروفة على وجود الإنسان والتي ترجع إلى حوالي 12500 قبل الميلاد حتى ظهور أيرلندا الغيلية في وقت التنصير في القرن الخامس الميلادي. حيث دفعت المسيحية أو استبدلت الوثنية الكلتية السابقة وغيرها من أشكال الوثنية قبل نهاية القرن السابع. (ar)
- La història d'Irlanda comença amb la , que s'estén per un període entre el primer assentament conegut, al voltant del 8000 aC, fins a l'aparició de la "" Irlanda gaèlica en el moment de la seva al segle cinquè; el cristianisme cèltic havia subsumit, doncs, o reemplaçat, l'anterior politeisme a la fi del segle sisè. (ca)
- Die Geschichte Irlands umfasst die Entwicklungen auf der Insel Irland von der Urgeschichte bis 1922 und die folgende Entwicklung des Irischen Freistaats und der Republik Irland bis zur Gegenwart. Ihr Beginn kann mit der Ankunft des modernen Menschen in der Zeit des Creswellien (englisch Creswellian) angesetzt werden, einer endpaläolithischen Kulturstufe, die sich infolge des Rückgangs der Weichsel-Vereisung auf den Britischen Inseln zwischen 12.500 und 8000 v. Chr. in Südengland und Wales verbreitete. Siedlungen in Irland sind erst ab 8000 v. Chr. belegt. Im ersten Jahrtausend vor Christus prägten keltisch sprechende Einwanderer die Geschichte. Nach der Christianisierung im 5. Jahrhundert kam die Insel unter den Einfluss verschiedener Völker wie der Angelsachsen in England und im 12. Jahrh (de)
- La Historia de Irlanda anterior al cristianismo proviene de referencias encontradas en las antiguas escrituras romanas y libros de poesía irlandesa, así como en los mitos y los restos descubiertos por la arqueología. Sus primeros habitantes, pueblos de una cultura de mediados de la Edad de Piedra, o mesolítica, llegaron a la isla después del año 8000 a. C., cuando el clima se tornó más hospitalario tras el retroceso de los hielos polares. (es)
- The first evidence of human presence in Ireland dates to around 33,000 years ago, with further findings dating the presence of homo sapiens to around 10,500 to 7,000 BC. The receding of the ice after the Younger Dryas cold phase of the Quaternary around 9700 BC, heralds the beginning of Prehistoric Ireland, which includes the archaeological periods known as the Mesolithic, the Neolithic from about 4000 BC and the Copper Age beginning around 2500 BC with the arrival of the Beaker Culture. The Irish Bronze Age proper begins around 2000 BC and ends with the arrival of the Iron Age of the Celtic Hallstatt culture, beginning about 600 BC. The subsequent La Tène culture brought new styles and practices by 300 BC. (en)
- L'histoire de l’Irlande commence avec les premières traces d’habitations humaines, il y a plus de 10 000 ans av. J.-C., quand des chasseurs-cueilleurs venant de Grande-Bretagne et d’Europe continentale s’installent sur l’île. Quelques traces archéologiques de cette période sont visibles, mais ce sont leurs descendants et les nouveaux arrivants du Néolithique (que l’on relie aux cultures de la péninsule ibérique), qui furent responsables des principaux sites du Néolithique comme Newgrange. Les Celtes arrivent ensuite et « celtisent » les autochtones. À la suite de l’arrivée de Saint Patrick et d’autres missionnaires chrétiens dans la première partie du Ve siècle, le christianisme supplanta la religion celtique à partir de 600. (fr)
- 아일랜드의 역사에서 처음으로 인류가 등장한 것은 기원전 8000년 전 경으로 알려져있다. 당시 유럽 대륙과 브리튼 제도는 육지로 연결되어 있었으며 인류는 수렵 채집 사회를 이루고 있었다. 당시 유적은 거의 남아있지 않으나 현존하는 신석기 유적은 이들이 이베리아 반도의 거주민들과 상당한 관련성이 있었다는 것을 보여준다. 의 신석기 유적 등이 유명하다. 기원후 5세기 경 성 파트리치오와 일련의 선교사들이 아일랜드에 들어와 기독교가 전파되어 600년경 켈트 다신교를 대체하였다. 800년경부터 1세기가 넘는 기간 동안 바이킹의 침입이 있었다. 당시 아일랜드에 있던 여러 왕국들은 바이킹에 맞서 싸우기엔 역부족이었다. 1169년 노르만 왕조의 제 2대 펨브로크 백작이었던 가 아일랜드를 침공한 이후 아일랜드는 노르만 왕조의 직할령이 되었으며, 이후 700년간 잉글랜드의 통치를 받았다. 아일랜드의 독립운동은 19세기와 20세기에 걸쳐 계속되었으며, 영국은 1914년 아일랜드 정부법과 1920년 아일랜드 정부법 등을 제시하였지만 아일랜드 내의 독립운동 열기를 막지는 못했다. 1922년 아일랜드는 독립 전쟁에서 승리하여 아일랜드 공화국을 수립하였다. (ko)
- Pierwsi ludzie przybyli na wyspę zapewne w epoce mezolitu; pędzili koczowniczy tryb życia, trudnili się myślistwem, zbieractwem i rybołówstwem; w IV tysiącleciu p.n.e. z kontynentu europejskiego dotarła rewolucja neolityczna, zapoczątkowując uprawę zbóż; upowszechnił się osiadły tryb życia i hodowla. W epoce neolitu nastąpił też wielki rozwój budownictwa megalitycznego, w tym zwłaszcza grobów korytarzowych (najsłynniejszy w Newgrange; około 2000–1800 p.n.e. zapoczątkowano metalurgię brązu (miedź pozyskiwano z miejscowych złóż); w II i I tysiącleciu p.n.e. rozwijała się także obróbka złota, a wyroby z brązu i złota były przedmiotem eksportu do Brytanii i na kontynent europejski. W drugiej połowie I tysiąclecia p.n.e. upowszechniało się użycie żelaza, zastępującego stopniowo brąz; z okresem (pl)
- Територія Ірландії у льодовиковий період була майже повністю вкрита льодовиком і складала частину континенту Європи, внаслідок того, що рівень світового океану був нижчий від теперішнього на 120 м. Після танення льодовика і підвищення рівня світового океану Ірландія стала островом. Після відступу останнього льодовика почалось утворення покладів торфу (льодовик залишав після себе озера, рослинність цих озер з часом гинула, старі озера перетворювались в болота і торфовища. Колись площа торфовищ становила понад 300 тисяч гектарів (для Ірландії, яка не володіє запасами вугілля, торф мав величезне значення; століттями там вирізали куби торфу і використовували його як паливо). (uk)
|
.jpg){kind=link}
