| dbo:abstract
|
- El grec koiné (Κοινὴ[comú] Ἑλληνική[grec] o bé ἡ κοινὴ[el comú] διάλεκτος[dialecte]) és la forma popular de grec antic que va emergir en l'antiguitat postclàssica (aproximadament del 300 aC al 300 dC), i marca el tercer període de la història de la llengua grega. Altres noms que rep són grec alexandrí, grec hel·lenístic, grec comú o grec del Nou Testament. El grec koiné no és només important per a la història dels grecs per ser el primer dialecte comú i l'avantpassat del grec demòtic. També és significant pel seu impacte en la civilització dita occidental com a llengua franca de la Mediterrània. El koiné va ser la llengua original del Nou Testament i el mitjà d'ensenyament i transmissió del cristianisme. El koiné va ser extraoficialment una primera o segona llengua en l'Imperi Romà. (ca)
- كوينه باليونانية (κοινή -γλώσσα) اللغة العامة، وهي اللغة الإغريقية العامة من الحقبة الهلنستية وحتى العصر الرومي الإمبراطوري (نحو 300 ق. م حتى 600 م)، ولا تحسب لها اللغة الإغريقية في الأنتيك المتأخر (300 – 600 م). كانت الإغريقية لغة التواصل الدولي لمئات السنين في المحيط الشرقي للبحر الأبيض المتوسط، وكانت منتشرة أيضاً في الجزء الغربي اللاتيني، وفي الدراسات اللغوية اليوم توصف بالكوينه (واللغة العامة) كل لهجة تقدر على تثبيت نفسها كمقياس معترف به عبر المناطق في مجموعة لغوية معينة (قارن مع لغة تواصل مشترك «لنغوا فرنكا»). (ar)
- Koiné (řecky ἡ κοινὴ διάλεκτος – obecná mluva) je označení pro interdialekt starořečtiny, kterým se běžně hovořilo ve východním Středomoří v období helénismu, zhruba od poloviny 4. století př. n. l. do 3. století n. l., ve východní části Římské říše až do 7. století. Jako jazyk použitý pro sepsání Nového zákona je označována za biblickou nebo novozákonní řečtinu. (cs)
- Die Koine (von altgriechisch ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinḕ diálektos, „der allgemeine Dialekt“, Betonung auf der zweiten Silbe) ist jene Sprachstufe der griechischen Sprache, die als überregionale Gemeinsprache vom Hellenismus bis in die römische Kaiserzeit (etwa 300 v. Chr. bis 600 n. Chr.) entstand. Es handelt sich um die in nachklassischer Zeit gebräuchliche Form des Altgriechischen. Manchmal wird das spätantike Griechisch (ca. 300–600 n. Chr.) dabei nicht mehr zur Koiné gezählt. Griechisch war über Jahrhunderte die wichtigste Verkehrssprache im östlichen Mittelmeerraum, und auch im lateinischen Westen war die Sprache weit verbreitet. Die prägende Grundlage der Koiné war das Attische, wodurch die führende Stellung Athens in politischer und kultureller Hinsicht belegt wird. Die wirkmächtigsten in der Koiné verfassten Texte sind die Bücher des Neuen Testaments. Die zeitgenössische griechische Bezeichnung ἡ κοινὴ [διάλεκτος] hē koinḕ [diálektos] bedeutet „der allgemeine Dialekt“. Die zeitgenössische Aussprache entwickelte sich von [koi̯ˈnɛː] über [kyːˈnɛː] zu [kyˈni]. Neugriechisch wird das Wort als Kiní [ciˈni] ([kʲiˈni]) ausgesprochen. In der heutigen Sprachwissenschaft wird als „Koiné“ auch jeder Dialekt bezeichnet, der in einer Sprachgemeinschaft als überregionaler Standard akzeptiert ist (vgl. Verkehrssprache und Ausgleichssprache). (de)
- Η ελληνιστική κοινή (κοινή εννοείται διάλεκτος) είναι η λαϊκή μορφή της αρχαίας ελληνικής γλώσσας που εξελίχθηκε από την αττική διάλεκτο και εμφανίστηκε και επικράτησε στη μετακλασική αρχαιότητα (συμβατικά περίπου: 300 π.Χ. - 500 μ.Χ.) και αποτελεί την τέταρτη περίοδο στην ιστορία της μακραίωνης ελληνικής γλώσσας. Άλλες ονομασίες της είναι αλεξανδρινή, ελληνιστική, αττική κοινή, κοινή ή ελληνική της Καινής Διαθήκης. Η Κοινή είναι ιδιαίτερα σημαντική όχι μόνο για τους Έλληνες, που αποτέλεσε την πρώτη τους κοινή διάλεκτο και προπομπό της δημοτικής, αλλά και για όλον τον Δυτικό Πολιτισμό, για τον οποίο αποτέλεσε την lingua franca στην περιοχή της Μεσογείου. Πιο συγκεκριμένα στην Εγγύς και Μέση Ανατολή, τη Νότια Ιταλία, την Ελλάδα, τη Μικρά Ασία και αλλού. Η κοινή ήταν επίσης η γλώσσα στην οποία γράφτηκαν τα Ευαγγέλια καθώς και η γλώσσα που χρησιμοποιήθηκε για τη διδασκαλία και εξάπλωση του Χριστιανισμού στα πρώτα χρόνια μετά Χριστόν. Η κοινή ήταν επίσης ανεπίσημα πρώτη ή δεύτερη γλώσσα σε ολόκληρη τη Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία και ενώ στη Δύση σταδιακά εκτοπίστηκε από τα μεσαιωνικά λατινικά (τη λαϊκή λατινική γλώσσα), στην Ανατολή παρέμεινε για αιώνες η καθομιλουμένη. (el)
- Kojneo (greke κοινή [γλῶσσα], koinē glōssa, „la komuna [lingvo]") estas la historia greka lingvo de la helenisma epoko ĝis la epoko de la romiaj imperiestroj, de proksimume 300 a.K. ĝis 600 p.K. Fojfoje la lingvo de la malfrua antikva periodo (pli-malpli 300 p.K. ĝis 600 p.K., do la lasta triono de la supre menciita tempo) ne plu kunkalkuliĝas. La antaŭaj evoluaj fazoj de la greka lingvo nomiĝas kaj antikva greka lingvo, la posta fazo ĝis la jaro 1453 nomeblas "mezepoka greka lingvo", ekde tiam la lingvo difiniĝas kiel moderna greka lingvo - ĉiuj lingvoformoj antaŭ la jaro 1453 sume foje nomatas "malnovgreka lingvo". Tiu lingvo tra multaj jarcentoj estis la plej grava komunikilo en la teritorio de la orienta Mediteranea Maro, kaj ankaŭ en la latine dominita okcidento de la antikva Eŭropo la lingvo estis multe disvastiĝinta. En la moderna greka lingvo la vorto κοινή prononciĝas [kinˈi]. En la hodiaŭa lingvaĵo de lingvistiko "kojneo" (do "ĝenerala lingvo") ankaŭ estas nomo aplikebla por ĉiu dialekto, kiu ene de certa lingva komunumo establiĝas kiel ĝenerale akceptita superregiona standardo (vidu ankaŭ la latinan terminon lingua franca). (eo)
- La lengua koiné (en griego antiguo: ἡ κοινὴ ɣλῶσσα [hē koinḕ glṓssa], ‘lengua común’, o, más frecuentemente, ἡ κοινὴ διάλεκτος [hē koinē diálektos], ‘habla común’; en neogriego: Ελληνιστική Κοινή o Ελληνική Κοινή; en latín: Lingua Graeca antiqua communis o Dialectus communis) fue una variedad de la lengua griega utilizada en el mundo helenístico, es decir, en el periodo subsiguiente a las conquistas de Alejandro Magno. A esta lengua también se le ha llamado a veces griego helenístico. (es)
- Koinea (grezieratik ἡ κοινὴ γλῶσσα hē koinḕ glṓssa, 'hizkuntza arrunta', edo, sarriago, ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinē diálektos, 'hizkera arrunta') garai helenistikoko antzinako grezieraren hizkuntz barietatea da, greziera helenistikoa eta alexandrotar dialektoa izenez ere ezaguna. Barietate hori Alexandro Handiaren konkisten ondorengoa da, K.a. 300 urtetik K.o. 300 urtera arte, gutxi gorabehera, eta grekoaren hirugarren garaiaren mugarria da. Garrantzitsua da aurrekoa eta grezieraren lehenengo dialekto arrunta izan zelako. Baina horretaz gain, haren garrantzia lingua franca gisa mendebaldeko zibilizazioetan izandako eraginean datza. Kristau Bibliaren Itun Berria koinez idatzi zen, eta horixe erabili zen kristautasuna irakasteko eta transmititzeko. Koinea, estraofizialki, Erromatar Inperioko lehen edo bigarren hizkuntza izan zen. (eu)
- Koine Greek (UK: /ˈkɔɪniː/; Koine Greek: ἡ κοινὴ διάλεκτος, romanized: hē koinè diálektos, lit. 'the common dialect'; Greek: [i cyˈni ðiˈalektos]), also known as Hellenistic Greek, common Attic, the Alexandrian dialect, Biblical Greek or New Testament Greek, was the common supra-regional form of Greek spoken and written during the Hellenistic period, the Roman Empire and the early Byzantine Empire. It evolved from the spread of Greek following the conquests of Alexander the Great in the fourth century BC, and served as the lingua franca of much of the Mediterranean region and the Middle East during the following centuries. It was based mainly on Attic and related Ionic speech forms, with various admixtures brought about through dialect levelling with other varieties. Koine Greek included styles ranging from conservative literary forms to the spoken vernaculars of the time. As the dominant language of the Byzantine Empire, it developed further into Medieval Greek, which then turned into Modern Greek. Literary Koine was the medium of much post-classical Greek literary and scholarly writing, such as the works of Plutarch and Polybius. Koine is also the language of the Septuagint (the 3rd century BC Greek translation of the Hebrew Bible), the Christian New Testament, and of most early Christian theological writing by the Church Fathers. In this context, Koine Greek is also known as "Biblical", "New Testament", "ecclesiastical", or "patristic" Greek. The Roman Emperor Marcus Aurelius also wrote his private thoughts in Koine Greek in a work that is now known as The Meditations. Koine Greek continues to be used as the liturgical language of services in the Greek Orthodox Church and in some Greek Catholic churches. (en)
- La koinè ou koinê (en grec ancien κοινή / koinế, le « commun », l'appellation complète étant κοινὴ διάλεκτος / koinề diálektos, le « dialecte commun ») est une langue liturgique utilisée par l'église de Constantinople et qui servit auparavant comme langue commune dans l'empire de Macédoine. Elle est principalement issue du grec ionien-attique dans lequel ont pénétré des formes d'autres dialectes. Elle s'imposa comme langue administrative et véhiculaire dans les zones sous influence hellénistique en concurrence, par la suite, avec le latin. Par extension, ce terme est parfois aussi utilisé pour désigner les langues véhiculaires en général. (fr)
- Is éard a bhí sa Ghréigis choitianta (nó Gréigis koiné, IPA: /ˈkɔɪniː/, Nua-Ghréigis: Ελληνιστική Κοινή) ná an fhoirm fhor-réigiúnach choitianta den Ghréigis a labhraíodh agus a scríobhadh le linn na tréimhse Heilléanaí, Impireacht na Róimhe agus an luath-Impireacht Bhiosántach. Tháinig sí chun cinn ó leathadh na Gréigise tar éis gabháltas Alastair Mhóir sa cheathrú haois R.Ch., agus bhí sí ina lingua franca i gcuid mhór de réigiún na Meánmhara agus an Mheánoirthir sna céadta bliain ina dhiaidh sin. Bhí sé bunaithe go príomha ar Ghréigis na hAtaice agus ar fhoirmeacha cainte Iónacha gaolmhara, agus rinneadh breismheascadh trí leibhéaladh canúintí éagsúla. (ga)
- Bahasa Yunani Koine (Κοινὴ Ἑλληνική) merujuk kepada bentuk-bentuk bahasa Yunani yang dipakai pada masa pasca-klasik (kurang lebih dari 300 SM – 300 M). Nama-nama lain bahasa ini adalah bahasa Yunani Iskandariah, Yunani Helenistik, Yunani Umum, atau Yunani Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine tidak hanya penting bagi bangsa Yunani karena merupakan bahasa umum pertama yang juga merupakan moyang bahasa Yunani Demotik namun karena pengaruhnya yang sangat besar bagi perkembangan kebudayaan Dunia Barat dan fungsinya sebagai basantara daerah Laut Tengah. Bahasa Koine juga merupakan bahasa yang dipakai untuk menuliskan kitab Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine di samping bahasa Latin merupakan sebuah bahasa penting di Kekaisaran Romawi. Kata koine (Κοινὴ) artinya adalah "umum" jadi maksudnya ialah "bahasa Yunani Umum" yang bisa dimengerti semua orang Yunani. (in)
- 코이네 그리스어 또는 코이네 헬라어(그리스어: Κοινὴ Ἑλληνική 현대발음: 키니 엘리니키 / 고대발음: 코이네 헬레니케[*] 또는 공통 그리스어(그리스어: ἡ κοινὴ διάλεκτος 현대발음: 이 키니 디알렉토스 / 고대발음: 헤 코이네 디알렉토스[*], "공통의 방언")또는 간단히 코이네는 헬레니즘 시대와 고대 로마 시기 사용했던 고대 그리스어다. 알렉산드로스 대왕이 고대 그리스와 지중해 연안을 정복한 기원전 4세기 무렵 태동하여 고전 시대 지중해 지역 링구아 프랑카였다. 코이네 그리스어는 여러 고대 그리스어 방언 가운데 를 기반으로 이오니아 그리스어가 더해 형성된 언어이며, 지중해 각 지역 언어와 섞였으므로 여러 방언 형태가 있었다. 코이네 그리스어는 오랜 기간 사용하면서 지역과 장소에 따라 서로 다른 형태로 변화하였다. 훗날 코이네 그리스어는 4세기 콘스탄티노플로 천도한 로마제국, 비잔티움 제국의 공용어였고, 중세 그리스어와 현대 그리스어의 바탕이 되었다. 코이네 그리스어는 현대 그리스어와 단어의 어근은 유사한 부분이 있으나, 어미 변화, 동사의 변화, 문법, 자음과 모음 발음 차이가 있다. 단어에 사용되는 방점의 방식도 다르며, 코이네 그리스어 모음의 장음, 복모음 음가는 현대 그리스어에서 약화되었거나, 단음화하였다. 현재 대부분의 컴퓨터 문헌작성과 전산문헌작성에서는 현대 그리스어와 고대 그리스어를 구분하는 입력방식을 제공한다. 고전 시대 이후 많은 부문에서 코이네 그리스어 문헌이 남았다. 서로마제국이 붕괴된 이후에도 동로마 제국을 중심으로 코이네 그리스어가 문화, 경제, 법학, 종교 언어로 쓰였다. 대표 작품으로는 플루타르코스와 폴리비오스 같은 역사가의 저작이 있다. 기독교 신약 성서도 코이네 그리스어로 쓰였으며, 고대 히브리어로 된 종래의 타나크(구약성경)를 코이네 그리스어로 옮긴 70인역, 초기 기독교 신학자들인 교부부터 이후 신학사상 및 교회 관련 주요 문헌은 코이네 그리스어로 기록했고, 고대 기독교의 중요 언어로 사용했었다. 서로마제국 붕괴 이후 로마교회를 중심으로 하는 서방 기독교 신학계에서도 주요 사상은 코이네 그리스어를 번역한 라틴어 용어나 음차한 용어를 사용하였다. 이 때문에 코이네 그리스어는 성서 그리스어, 신약 그리스어, 또는 교부 그리스어로 불리며, 한국 신학계에서는 흔히 '헬라어'라고 칭하기도 한다. (ko)
- コイネー（古代ギリシア語: Κοινὴ Ἑλληνική コイネー・ヘッレーニケー、ギリシア語: Ελληνιστική Κοινή エリニスティキ・キニ）は、アレクサンドロス大王の帝国とその後継であるヘレニズム諸国で公用語として使用されたギリシア語。コイネーは「共通の」という意味で、古代ギリシア語のアッティカ方言およびイオニア方言を基盤としており、現代ギリシア語の基礎となった。なお、文脈によっては（社会的、地域的その他の）方言が他の方言と影響を及ぼしあうなどして成立し、より広い範囲で通用するようになったことば全般を指すこともある。後者の意味でのコイネーについては、コイネー言語も参照。 (ja)
- La koinè (κοινὴ διάλεκτος "lingua comune", κοινὴ ἑλληνική "[lingua] greca comune") è un antico dialetto greco e forma la terza tappa della storia della lingua greca. È conosciuto anche come greco alessandrino o greco ellenistico (perché è stata la lingua del periodo ellenistico nella storia greca, caratterizzato dall'espansione della civiltà greca ad opera di Alessandro Magno, che portò questa lingua nei territori conquistati), comune (traduzione di κοινή; è "comune" perché si tratta della prima forma di greco indifferenziata, contrapposta alla frammentazione dialettale che ha caratterizzato il greco fino all'età classica) o ancora, a causa del suo utilizzo per la redazione dei primi testi cristiani, greco del Nuovo Testamento, greco biblico o greco patristico. Dalla koinè hanno avuto origine il greco moderno e le sue relative varianti dialettali (tranne il dialetto zaconico, erede dell'antico dialetto dorico). (it)
- Koinè of Koinē (Grieks: Ελληνιστική Κοινή/ἡ κοινὴ διάλεκτος/κοινή (γλώσσα); koinē (glōssa) van Κοινή: gemeenschappelijk) was de Griekse taalvariant, die van de 3de eeuw v. Chr. tot de 3de eeuw n. Chr. de voertaal van het oostelijke Middellandsezeegebied was en als lingua franca gold in een groot gebied, dat zich van het huidige Marseille tot in het noorden van India uitstrekte. Een uitgesproken interesse voor de taal bestaat ook in de 21ste eeuw nog, aangezien het de taal is waarin het Nieuwe Testament is geschreven. (nl)
- Koine, koinè, greka wspólna (od gr. ἡ κοινὴ διάλεκτος, he koine dialektos – wspólny dialekt) – określenie powszechnej formy języka greckiego, która zastąpiła klasyczny język starogrecki i pozostawała w użyciu od początków epoki hellenistycznej do czasów późnoantycznych (ok. 300 p.n.e. – 300 n.e.). Greka koine stała się lingua franca wschodniej części basenu Morza Śródziemnego i nieoficjalnie drugim po łacinie językiem cesarstwa rzymskiego. W koine powstało wiele znanych ksiąg, m.in. Septuaginta i Nowy Testament. Koine stanowiła wytwór epoki hellenistycznej zapoczątkowanej podbojami Aleksandra Macedońskiego. Od III/II wieku p.n.e. była potocznym językiem Greków zamieszkałych w basenie Morza Śródziemnego oraz językiem międzynarodowym w większej części cesarstwa rzymskiego. Była używana szeroko w Egipcie, Azji Mniejszej i na Bliskim Wschodzie, stanowiąc język handlu, dyplomacji, nauki i literatury. Za koniec okresu tej fazy rozwoju języka greckiego zwykło się przyjmować rok 330, w którym cesarz Konstantyn ufundował Konstantynopol. Od tego momentu koine stała się podstawą greki bizantyńskiej. (pl)
- Koine (efter grekiska ἡ κοινὴ διάλεκτος, hē koinēʹ diaʹlektos, 'det gemensamma samtalsspråket'), var det forngrekiska högspråket efter Alexander den stores tid. Det utvecklades till en grekisk standardform, som kom att användas som ett lingua franca främst i skrift bland de breda folklagren under hellenistisk tid i Främre Orienten och medelhavsområdet. De nytestamentliga böckerna är författade på koine (då ibland omnämnd som bibelgrekiska). (sv)
- O grego helenístico, koiné ou coiné (no grego moderno Ελληνιστική Κοινή, literalmente "koiné helenístico", ou Κοινή Ελληνική, AFI: [kʲiˈni eliniˈkʲi], "koiné grego", também conhecido como ἡ κοινὴ διάλεκτος, AFI: [i kʲiˈni ðiˈalektos], "o dialeto comum") é a forma popular do grego que emergiu na pós-Antiguidade clássica (c.300 a.C – AD 300). Outros nomes associados são alexandrino, patrístico, comum, bíblico ou grego do Novo Testamento. Os nomes originais foram koiné, helênico e macedônio (macedônico). Desenvolveu-se a partir do dialeto ático, falando na região da Ática (onde se encontra Atenas), embora tenha grande influência de elementos do jônico. O koiné foi o primeiro dialeto comum suprarregional na Grécia, e chegou a servir como um língua franca no Mediterrâneo Oriental e no antigo Oriente Próximo ao longo do período romano. Foi também a língua original do Novo Testamento da Bíblia e da Septuaginta (tradução grega das escrituras judaicas). O koiné é o principal ancestral do grego moderno. (pt)
- Койне́ (греч. Κοινὴ Ἑλληνική «общий греческий», или ἡ κοινὴ διάλεκτος, «общий диалект») — распространённая форма греческого языка, возникшая в постклассическую античную эпоху. Может называться также александрийским или же общеаттическим диалектом, греческим языком эллинистической эпохи. Койне было первым надрегиональным диалектом Греции и впоследствии стало лингва-франка для населения восточного Средиземноморья и древнего Ближнего Востока, — в том числе и в римский период. Койне является основным предком современного греческого языка. Литературное койне использовалось в большинстве литературных и научных произведений на греческом языке в постклассический период, таких как работы Плутарха и Полибия. В числе прочего, койне — это также язык Септуагинты (собрания переводов Ветхого Завета на древнегреческий язык, выполненных в III—I веках до н. э. в Александрии), христианского Нового Завета и наиболее ранних христианских богословских трудов отцов Церкви. В этом контексте койне также именуется «греческим языком Нового Завета», «библейским» или «патристическим греческим языком». (ru)
- 通用希臘語（希臘語：Κοινὴ Ἑλληνική；通用希臘語: ἡ κοινὴ διάλεκτος，「通用语」），又譯民間希臘語、共通希臘語、科伊内希腊语，或作希利尼話（Hellenistic）或亞歷山大語（Alexandrian），是一種希臘語口語和書寫的跨區域通行標準形式（Common supra-regional form），流行於希臘化時代、古代羅馬和拜占庭時代。通用希臘語是古希臘語的第三段歷史時期(公元前3世紀至公元6世紀)。 隨著公元前4世紀亞歷山大大帝的東征，通用希臘語透過古希臘語的傳播演變而成，並且在接下來的幾個世紀裡都是地中海地區和中東地區的通用語。通用希臘語主要以阿提卡希臘語和愛奧尼亞希臘語為基礎，通過與其他方言語言均一化帶來的多樣混合形成，風格包括了較為保守的文學形式到當時口語。 在羅馬帝國興起後，通用希臘語在公元1至2世紀時亦是帝國的非正式第一或第二語言。作為拜占庭帝國的主導語言，它進一步發展成為中古希臘語 ，不過當中古希臘語和現代希臘語成為日常語言時，通用希臘語依舊是拜占庭帝國的法院語言，直到1453年帝國瓦解為止。 通用希臘語的重要性不僅在於它是希臘歷史裡第一個共同的方言，以及通俗希臘語的主要原型；它在西方文明的發展亦具有重要的影響力，是後古典希臘文學和學術寫作的媒介，如普盧塔克和波利比烏斯的作品。 通用希臘語亦是基督教發展最初所使用的語言，包含《新約全書》、《七十士譯本》（希伯來聖經在公元前3世紀的希臘文譯本）和早期教父書信、神學著作等都是以通用希臘文寫成，所以也被稱為聖經希臘語、新約希臘語、教會希臘語。通用希臘文今日繼續被當作東正教的禮儀語言。 (zh)
- Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — спільна мова) — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 року до н. е. до 300 року н. е. Цим діалектом написано майже всі твори Нового Заповіту і ним вели проповідницьку діяльність із розповсюдження Євангелія у країнах Середземноморського басейну Св. Павло та інші християнські апостоли. Однією з найвідоміших пам'яток писемності койне є Розетський камінь. Поступово слово «койне» набуло інших значень, наприклад, як функціональний тип мови, що використовується як основний засіб повсякденного спілкування з широким діапазоном комунікативних сфер в умовах регулярних соціальних контактів між носіями різних діалектів або мов. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- كوينه باليونانية (κοινή -γλώσσα) اللغة العامة، وهي اللغة الإغريقية العامة من الحقبة الهلنستية وحتى العصر الرومي الإمبراطوري (نحو 300 ق. م حتى 600 م)، ولا تحسب لها اللغة الإغريقية في الأنتيك المتأخر (300 – 600 م). كانت الإغريقية لغة التواصل الدولي لمئات السنين في المحيط الشرقي للبحر الأبيض المتوسط، وكانت منتشرة أيضاً في الجزء الغربي اللاتيني، وفي الدراسات اللغوية اليوم توصف بالكوينه (واللغة العامة) كل لهجة تقدر على تثبيت نفسها كمقياس معترف به عبر المناطق في مجموعة لغوية معينة (قارن مع لغة تواصل مشترك «لنغوا فرنكا»). (ar)
- Koiné (řecky ἡ κοινὴ διάλεκτος – obecná mluva) je označení pro interdialekt starořečtiny, kterým se běžně hovořilo ve východním Středomoří v období helénismu, zhruba od poloviny 4. století př. n. l. do 3. století n. l., ve východní části Římské říše až do 7. století. Jako jazyk použitý pro sepsání Nového zákona je označována za biblickou nebo novozákonní řečtinu. (cs)
- La lengua koiné (en griego antiguo: ἡ κοινὴ ɣλῶσσα [hē koinḕ glṓssa], ‘lengua común’, o, más frecuentemente, ἡ κοινὴ διάλεκτος [hē koinē diálektos], ‘habla común’; en neogriego: Ελληνιστική Κοινή o Ελληνική Κοινή; en latín: Lingua Graeca antiqua communis o Dialectus communis) fue una variedad de la lengua griega utilizada en el mundo helenístico, es decir, en el periodo subsiguiente a las conquistas de Alejandro Magno. A esta lengua también se le ha llamado a veces griego helenístico. (es)
- Is éard a bhí sa Ghréigis choitianta (nó Gréigis koiné, IPA: /ˈkɔɪniː/, Nua-Ghréigis: Ελληνιστική Κοινή) ná an fhoirm fhor-réigiúnach choitianta den Ghréigis a labhraíodh agus a scríobhadh le linn na tréimhse Heilléanaí, Impireacht na Róimhe agus an luath-Impireacht Bhiosántach. Tháinig sí chun cinn ó leathadh na Gréigise tar éis gabháltas Alastair Mhóir sa cheathrú haois R.Ch., agus bhí sí ina lingua franca i gcuid mhór de réigiún na Meánmhara agus an Mheánoirthir sna céadta bliain ina dhiaidh sin. Bhí sé bunaithe go príomha ar Ghréigis na hAtaice agus ar fhoirmeacha cainte Iónacha gaolmhara, agus rinneadh breismheascadh trí leibhéaladh canúintí éagsúla. (ga)
- コイネー（古代ギリシア語: Κοινὴ Ἑλληνική コイネー・ヘッレーニケー、ギリシア語: Ελληνιστική Κοινή エリニスティキ・キニ）は、アレクサンドロス大王の帝国とその後継であるヘレニズム諸国で公用語として使用されたギリシア語。コイネーは「共通の」という意味で、古代ギリシア語のアッティカ方言およびイオニア方言を基盤としており、現代ギリシア語の基礎となった。なお、文脈によっては（社会的、地域的その他の）方言が他の方言と影響を及ぼしあうなどして成立し、より広い範囲で通用するようになったことば全般を指すこともある。後者の意味でのコイネーについては、コイネー言語も参照。 (ja)
- Koinè of Koinē (Grieks: Ελληνιστική Κοινή/ἡ κοινὴ διάλεκτος/κοινή (γλώσσα); koinē (glōssa) van Κοινή: gemeenschappelijk) was de Griekse taalvariant, die van de 3de eeuw v. Chr. tot de 3de eeuw n. Chr. de voertaal van het oostelijke Middellandsezeegebied was en als lingua franca gold in een groot gebied, dat zich van het huidige Marseille tot in het noorden van India uitstrekte. Een uitgesproken interesse voor de taal bestaat ook in de 21ste eeuw nog, aangezien het de taal is waarin het Nieuwe Testament is geschreven. (nl)
- Koine (efter grekiska ἡ κοινὴ διάλεκτος, hē koinēʹ diaʹlektos, 'det gemensamma samtalsspråket'), var det forngrekiska högspråket efter Alexander den stores tid. Det utvecklades till en grekisk standardform, som kom att användas som ett lingua franca främst i skrift bland de breda folklagren under hellenistisk tid i Främre Orienten och medelhavsområdet. De nytestamentliga böckerna är författade på koine (då ibland omnämnd som bibelgrekiska). (sv)
- El grec koiné (Κοινὴ[comú] Ἑλληνική[grec] o bé ἡ κοινὴ[el comú] διάλεκτος[dialecte]) és la forma popular de grec antic que va emergir en l'antiguitat postclàssica (aproximadament del 300 aC al 300 dC), i marca el tercer període de la història de la llengua grega. Altres noms que rep són grec alexandrí, grec hel·lenístic, grec comú o grec del Nou Testament. El koiné va ser extraoficialment una primera o segona llengua en l'Imperi Romà. (ca)
- Η ελληνιστική κοινή (κοινή εννοείται διάλεκτος) είναι η λαϊκή μορφή της αρχαίας ελληνικής γλώσσας που εξελίχθηκε από την αττική διάλεκτο και εμφανίστηκε και επικράτησε στη μετακλασική αρχαιότητα (συμβατικά περίπου: 300 π.Χ. - 500 μ.Χ.) και αποτελεί την τέταρτη περίοδο στην ιστορία της μακραίωνης ελληνικής γλώσσας. Άλλες ονομασίες της είναι αλεξανδρινή, ελληνιστική, αττική κοινή, κοινή ή ελληνική της Καινής Διαθήκης. Η Κοινή είναι ιδιαίτερα σημαντική όχι μόνο για τους Έλληνες, που αποτέλεσε την πρώτη τους κοινή διάλεκτο και προπομπό της δημοτικής, αλλά και για όλον τον Δυτικό Πολιτισμό, για τον οποίο αποτέλεσε την lingua franca στην περιοχή της Μεσογείου. Πιο συγκεκριμένα στην Εγγύς και Μέση Ανατολή, τη Νότια Ιταλία, την Ελλάδα, τη Μικρά Ασία και αλλού. Η κοινή ήταν επίσης η γλώσσα στην οπο (el)
- Die Koine (von altgriechisch ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinḕ diálektos, „der allgemeine Dialekt“, Betonung auf der zweiten Silbe) ist jene Sprachstufe der griechischen Sprache, die als überregionale Gemeinsprache vom Hellenismus bis in die römische Kaiserzeit (etwa 300 v. Chr. bis 600 n. Chr.) entstand. Es handelt sich um die in nachklassischer Zeit gebräuchliche Form des Altgriechischen. Manchmal wird das spätantike Griechisch (ca. 300–600 n. Chr.) dabei nicht mehr zur Koiné gezählt. (de)
- Kojneo (greke κοινή [γλῶσσα], koinē glōssa, „la komuna [lingvo]") estas la historia greka lingvo de la helenisma epoko ĝis la epoko de la romiaj imperiestroj, de proksimume 300 a.K. ĝis 600 p.K. Fojfoje la lingvo de la malfrua antikva periodo (pli-malpli 300 p.K. ĝis 600 p.K., do la lasta triono de la supre menciita tempo) ne plu kunkalkuliĝas. La antaŭaj evoluaj fazoj de la greka lingvo nomiĝas kaj antikva greka lingvo, la posta fazo ĝis la jaro 1453 nomeblas "mezepoka greka lingvo", ekde tiam la lingvo difiniĝas kiel moderna greka lingvo - ĉiuj lingvoformoj antaŭ la jaro 1453 sume foje nomatas "malnovgreka lingvo". Tiu lingvo tra multaj jarcentoj estis la plej grava komunikilo en la teritorio de la orienta Mediteranea Maro, kaj ankaŭ en la latine dominita okcidento de la antikva Eŭropo (eo)
- Koine Greek (UK: /ˈkɔɪniː/; Koine Greek: ἡ κοινὴ διάλεκτος, romanized: hē koinè diálektos, lit. 'the common dialect'; Greek: [i cyˈni ðiˈalektos]), also known as Hellenistic Greek, common Attic, the Alexandrian dialect, Biblical Greek or New Testament Greek, was the common supra-regional form of Greek spoken and written during the Hellenistic period, the Roman Empire and the early Byzantine Empire. It evolved from the spread of Greek following the conquests of Alexander the Great in the fourth century BC, and served as the lingua franca of much of the Mediterranean region and the Middle East during the following centuries. It was based mainly on Attic and related Ionic speech forms, with various admixtures brought about through dialect levelling with other varieties. (en)
- Koinea (grezieratik ἡ κοινὴ γλῶσσα hē koinḕ glṓssa, 'hizkuntza arrunta', edo, sarriago, ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinē diálektos, 'hizkera arrunta') garai helenistikoko antzinako grezieraren hizkuntz barietatea da, greziera helenistikoa eta alexandrotar dialektoa izenez ere ezaguna. Koinea, estraofizialki, Erromatar Inperioko lehen edo bigarren hizkuntza izan zen. (eu)
- Bahasa Yunani Koine (Κοινὴ Ἑλληνική) merujuk kepada bentuk-bentuk bahasa Yunani yang dipakai pada masa pasca-klasik (kurang lebih dari 300 SM – 300 M). Nama-nama lain bahasa ini adalah bahasa Yunani Iskandariah, Yunani Helenistik, Yunani Umum, atau Yunani Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine tidak hanya penting bagi bangsa Yunani karena merupakan bahasa umum pertama yang juga merupakan moyang bahasa Yunani Demotik namun karena pengaruhnya yang sangat besar bagi perkembangan kebudayaan Dunia Barat dan fungsinya sebagai basantara daerah Laut Tengah. Bahasa Koine juga merupakan bahasa yang dipakai untuk menuliskan kitab Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine di samping bahasa Latin merupakan sebuah bahasa penting di Kekaisaran Romawi. (in)
- La koinè ou koinê (en grec ancien κοινή / koinế, le « commun », l'appellation complète étant κοινὴ διάλεκτος / koinề diálektos, le « dialecte commun ») est une langue liturgique utilisée par l'église de Constantinople et qui servit auparavant comme langue commune dans l'empire de Macédoine. Elle est principalement issue du grec ionien-attique dans lequel ont pénétré des formes d'autres dialectes. Elle s'imposa comme langue administrative et véhiculaire dans les zones sous influence hellénistique en concurrence, par la suite, avec le latin. (fr)
- 코이네 그리스어 또는 코이네 헬라어(그리스어: Κοινὴ Ἑλληνική 현대발음: 키니 엘리니키 / 고대발음: 코이네 헬레니케[*] 또는 공통 그리스어(그리스어: ἡ κοινὴ διάλεκτος 현대발음: 이 키니 디알렉토스 / 고대발음: 헤 코이네 디알렉토스[*], "공통의 방언")또는 간단히 코이네는 헬레니즘 시대와 고대 로마 시기 사용했던 고대 그리스어다. 알렉산드로스 대왕이 고대 그리스와 지중해 연안을 정복한 기원전 4세기 무렵 태동하여 고전 시대 지중해 지역 링구아 프랑카였다. 코이네 그리스어는 여러 고대 그리스어 방언 가운데 를 기반으로 이오니아 그리스어가 더해 형성된 언어이며, 지중해 각 지역 언어와 섞였으므로 여러 방언 형태가 있었다. 코이네 그리스어는 오랜 기간 사용하면서 지역과 장소에 따라 서로 다른 형태로 변화하였다. 훗날 코이네 그리스어는 4세기 콘스탄티노플로 천도한 로마제국, 비잔티움 제국의 공용어였고, 중세 그리스어와 현대 그리스어의 바탕이 되었다. (ko)
- La koinè (κοινὴ διάλεκτος "lingua comune", κοινὴ ἑλληνική "[lingua] greca comune") è un antico dialetto greco e forma la terza tappa della storia della lingua greca. È conosciuto anche come greco alessandrino o greco ellenistico (perché è stata la lingua del periodo ellenistico nella storia greca, caratterizzato dall'espansione della civiltà greca ad opera di Alessandro Magno, che portò questa lingua nei territori conquistati), comune (traduzione di κοινή; è "comune" perché si tratta della prima forma di greco indifferenziata, contrapposta alla frammentazione dialettale che ha caratterizzato il greco fino all'età classica) o ancora, a causa del suo utilizzo per la redazione dei primi testi cristiani, greco del Nuovo Testamento, greco biblico o greco patristico. Dalla koinè hanno avuto orig (it)
- Koine, koinè, greka wspólna (od gr. ἡ κοινὴ διάλεκτος, he koine dialektos – wspólny dialekt) – określenie powszechnej formy języka greckiego, która zastąpiła klasyczny język starogrecki i pozostawała w użyciu od początków epoki hellenistycznej do czasów późnoantycznych (ok. 300 p.n.e. – 300 n.e.). Greka koine stała się lingua franca wschodniej części basenu Morza Śródziemnego i nieoficjalnie drugim po łacinie językiem cesarstwa rzymskiego. W koine powstało wiele znanych ksiąg, m.in. Septuaginta i Nowy Testament. (pl)
- O grego helenístico, koiné ou coiné (no grego moderno Ελληνιστική Κοινή, literalmente "koiné helenístico", ou Κοινή Ελληνική, AFI: [kʲiˈni eliniˈkʲi], "koiné grego", também conhecido como ἡ κοινὴ διάλεκτος, AFI: [i kʲiˈni ðiˈalektos], "o dialeto comum") é a forma popular do grego que emergiu na pós-Antiguidade clássica (c.300 a.C – AD 300). Outros nomes associados são alexandrino, patrístico, comum, bíblico ou grego do Novo Testamento. Os nomes originais foram koiné, helênico e macedônio (macedônico). Desenvolveu-se a partir do dialeto ático, falando na região da Ática (onde se encontra Atenas), embora tenha grande influência de elementos do jônico. (pt)
- Койне́ (греч. Κοινὴ Ἑλληνική «общий греческий», или ἡ κοινὴ διάλεκτος, «общий диалект») — распространённая форма греческого языка, возникшая в постклассическую античную эпоху. Может называться также александрийским или же общеаттическим диалектом, греческим языком эллинистической эпохи. Койне было первым надрегиональным диалектом Греции и впоследствии стало лингва-франка для населения восточного Средиземноморья и древнего Ближнего Востока, — в том числе и в римский период. Койне является основным предком современного греческого языка. (ru)
- 通用希臘語（希臘語：Κοινὴ Ἑλληνική；通用希臘語: ἡ κοινὴ διάλεκτος，「通用语」），又譯民間希臘語、共通希臘語、科伊内希腊语，或作希利尼話（Hellenistic）或亞歷山大語（Alexandrian），是一種希臘語口語和書寫的跨區域通行標準形式（Common supra-regional form），流行於希臘化時代、古代羅馬和拜占庭時代。通用希臘語是古希臘語的第三段歷史時期(公元前3世紀至公元6世紀)。 隨著公元前4世紀亞歷山大大帝的東征，通用希臘語透過古希臘語的傳播演變而成，並且在接下來的幾個世紀裡都是地中海地區和中東地區的通用語。通用希臘語主要以阿提卡希臘語和愛奧尼亞希臘語為基礎，通過與其他方言語言均一化帶來的多樣混合形成，風格包括了較為保守的文學形式到當時口語。 在羅馬帝國興起後，通用希臘語在公元1至2世紀時亦是帝國的非正式第一或第二語言。作為拜占庭帝國的主導語言，它進一步發展成為中古希臘語 ，不過當中古希臘語和現代希臘語成為日常語言時，通用希臘語依舊是拜占庭帝國的法院語言，直到1453年帝國瓦解為止。 (zh)
- Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — спільна мова) — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 року до н. е. до 300 року н. е. Цим діалектом написано майже всі твори Нового Заповіту і ним вели проповідницьку діяльність із розповсюдження Євангелія у країнах Середземноморського басейну Св. Павло та інші християнські апостоли. Однією з найвідоміших пам'яток писемності койне є Розетський камінь. (uk)
|
