Гартманн Грассер

Гартманн Грассер
нім. Hartmann Grasser
Зліва направо: Грассер, Вальтер Новотни, Гюнтер Ралль, принц Генріх цу Зайн-Віттгенштайн і Ніколаус фон Белов (Растенбург; 22 вересня 1943).
Народився	23 серпня 1914(1914-08-23) Грац, Австро-Угорщина
Помер	2 червня 1986(1986-06-02) (71 рік) Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Австрія
Діяльність	ас
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в чорному Нарукавна стрічка «Африка» Нагрудний знак пілота

Гартманн Грассер (нім. Hartmann Grasser; 23 серпня 1914, Ґрац, Австро-Угорщина — 2 червня 1986, Кельн, ФРН) — німецький льотчик-ас, майор люфтваффе (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

В молодості брав участь в нацистському русі в Австрії, був переслідуваний за політичними мотивами і в 1934 році емігрував в Німеччину. В 1936 році вступив в люфтваффе. Після закінчення авіаційного училища зарахований в 3-ю ескадрилью 152-ї винищувальної ескадри, в січні 1940 року — в 1-шу групу 52-ї важкої винищувальної ескадри, в червні 1940 року — в 6-ту ескадрилью 2-ї важкої винищувальної ескадри. Учасник Французької кампанії і битви за Британію. З лютого 1941 року — ад'ютант 51-ї винищувальної ескадри, якою командував його близький друг Вернер Мьольдерс. Учасник Німецько-радянської війни. З 1 серпня 1941 року — командир 5-ї ескадрильї, з 4 вересня 1941 року — 2-ї групи своєї ескадри. Учасник боїв в районі Калуги, Брянська і Дугіно. В листопаді 1942 року група Грассера була перекинута в Північну Африку. 7 червня 1943 року переведений в штаб 4-ї винищувальної дивізії в Парижі. З 28 квітня по 31 травня 1944 року — командир 3-ї групи 1-ї винищувальної ескадри в Падерборні, з 14 жовтня 1944 по 7 лютого 1945 року — 2-ї групи 110-ї винищувальної ескадри в Ґраці. Всього за час бойових дій здійснив понад 700 бойових вильотів і збив 103 ворожі літаки, з них 83 радянські. В травні 1945 року взятий в полон американськими військами і був переданий радянській владі. В 1949 році звільнений і переїхав в Індію, де працював інструктором з підготовки льотчиків цивільної авіації. В 1950/51 роках — радник з ВПС Міністерства оборони Сирії. В 1951 році повернувся в Німеччину, працював в металургійній промисловості. В 1953 році відмовився вступити у ВПС ФРН.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (17 вересня 1939)
  • 1-го класу (7 липня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (4 вересня 1941)
  • дубове листя (№ 288; 31 серпня 1943) — вручене особисто Адольфом Гітлером 22 вересня.
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «700»
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (19 вересня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Нарукавна стрічка «Африка»

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Ritterkreuz Archiv II/2010, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2010, ISSN 1866-4709