Фрідріх-Карл Мюллер (1916)

Не плутати за асом нічної винищувальної авіації!

Фрідріх-Карл Мюллер
нім. Friedrich-Karl Müller
Народився	25 грудня 1916(1916-12-25) Берлін, Німецький Райх
Помер	29 травня 1944(1944-05-29) (27 років) Зальцведель, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Країна	Німецький Райх
Діяльність	льотчик, військовослужбовець
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Оберстлейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе

Фрідріх-Карл «Тутті» Мюллер (нім. Friedrich-Karl "Tutti" Müller; 25 грудня 1916, Берлін — 29 травня 1944, Зальцведель) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберстлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Після закінчення авіаційного училища 1 листопада 1939 року направлений на службу у 8-му ескадрилью 53-ї винищувальної ескадри. Учасник Французької кампанії і битви за Британію. Свою першу перемогу здобув 27 травня 1940 року, збивши в районі Ам'єна французький винищувач. З осені 1940 року — офіцер з технічного забезпечення 3-ї групи 53-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. 19 вересня 1941 року здобув свою 10-ту перемогу. З 1 листопада 1941 року — командир 1-ї ескадрильї своєї ескадри. З листопада 1941 року воював на Середземному морі, учасник нальотів на Мальту. В травні 1942 року ескадрилья Мюллера знову була перекинута на Східний фронт, де 3 червня він здобув свою 25 перемогу. В серпні-вересні 1942 року брав участь у боях під Сталінградом. 12 та 21 серпня збив по 4 радянські літаки, 9 вересня — 6, а всього у вересні протягом 4 днів збив 18 літаків. В жовтні 1942 року переведений в Італію, а потім в Північну Африку. З листопада 1942 року — командир 1-ї групи своєї ескадри. Учасник боїв над Тобруком, в Сицилії та Північній Італії. В жовтні 1943 року недовго виконував обов'язки командира 53-ї винищувальної ескадри. З 14 лютого 1944 року — командир 4-ї групи 3-ї винищувальної ескадри (командував нею до 11 квітня). Загинув після того, як його літак (Bf.109G-6) зазнав аварії під час посадки.

Всього за час бойових дій здійснив понад 600 бойових вильотів і збив 140 літаків (з них 15 4-моторних бомбардувальників В-17 та 8 В-24), в тому числі 87 радянських.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест
  • 2-го класу (17 квітня 1940)
  • 1-го класу (20 червня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (19 вересня 1941)
  • дубове листя (№ 126; 23 вересня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (15 листопада 1943)
• Почесний Кубок Люфтваффе (13 грудня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (19 квітня 1944)
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «600»

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
• OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001