Користувач:Dunadan Ranger/Футболіст року (Україна)
Футболіст року — нагорода найкращому футболістові України. Друга офіційна назва відзнаки — «Кришталевий м'яч». З 2018 року присуджується сайтом газети «Український футбол». До цього відповідні опитування проводили газети «Радянський спорт» (з 1965 року — «Спортивна газета»), «Комсомольске знамено», «Молодь України» та «Український футбол», а ще раніше — Федерація футболу України, яка в різні роки мала різні назви. В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники й футбольні фахівці, кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховуються три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством незалежно від чемпіонату, в якому вони виступають. Проте, до 1993 року включно визначався провідний футболіст, який виступав саме за українські клуби, чим, зокрема, пояснюється те, що за підсумком сезону-1970 серед лауреатів немає воротаря Віктора Баннікова, котрий тоді грав за московське «Торпедо», а в реєстрі 1992 у топ-десятку ввійшов литовець Вальдемарас Мартінкенас, який захищав кольори київського «Динамо».
Повноцінні опитування почалися з 1968 року. Втім, спочатку редакція «Українського футболу» ухвалила рішення взяти до уваги референдуми «Спортивної газети» 1960—1967 років, де визначалися найкращі спортсмени УРСР, — вичленивши із загальних списків представників футболу, отримали найкращих за відповідний період. Згодом були віднайдені реєстри провідних гравців республіканських клубів за 1922—1931 роки, сформовані Українським науково-дослідним інститутом фізкультури та Центральним будинком фізкультури України, а по тому списки за періоди 1932—1940 та 1944—1959 років, коли за анкетування відповідали організації-попередники Федерації футболу України (у 1941—1943 роках опитування не проводилися через Другу світову війну).
Загалом із 1922 року лауреатами опитування були 53 гравці з 15 клубів. Рекордсмен за кількістю титулів — Олег Блохін, який вигравав опитування 9 разів, він же є лідером за кількістю перемог поспіль (7, із 1972 по 1978). Серед клубів за обома показниками лідирує київське «Динамо» — 68 перемог, 25 із яких — поспіль (із 1954 по 1978). Блохін також є рекордсменом за кількістю потраплянь у призову трійку (13: 9 перших місць, 1 — друге й 3 — третіх), зовсім трохи від нього відстав Андрій Шевченко (12: по 6 перших і других місць). Найстарший переможець — Антон Ідзковський (38 років у 1945), який також має найбільшу відстань між дебютною та останньою перемогами (11 років: 1934 і 1945). Наймолодший лауреат — Олег Блохін (20 років у 1972). У літописі плебісциту мали місце два випадки, коли переможцями оголошували двох виконавців: 1968 року однакову кількість балів набрали Василь Турянчик і Володимир Мунтян, а 2013 — Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Футболісти, що вигравали більше одного титулу
| Клуб | Перемоги |
|---|---|
 Динамо (Київ)
|
68 |
| Дніпро
|
7 |
| Шахтар
|
6 |
 Мілан
|
5 |
 Штурм
|
3 |
| Рабіс
|
2 |
| Динамо (Харків)
|
2 |
| Металіст
|
2 |
| Локомотив (Харків)
|
2 |
 Зеніт
|
1 |
| Динамо (Москва)
|
1 |
 Боруссія (Дортмунд)
|
1 |
 Манчестер Сіті
|
1 |
| Десна
|
1 |
| Зоря
|
1 |
Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів України. У 1957—1965 роках присуджувалася Комітетом фізкультури та спорту України (нині — Держкомспорт), а в 1966—1991 роках — Київським інститутом фізичної культури (нині — Національний університет фізичного виховання і спорту України). Респондентами виступали капітани різних республіканських команд. Конкурс мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».
- Коментарі
- ↑ У дужках зазначено місце, яке футболіст посів у загальному переліку спортсменів України.
- Джерела
- ↑ а б в г д Публікація // Молодь України : газета. — 2014. — № 19—20 (19 червня).
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Ларин Ф. (19 грудня 2017). Война Харькова и Киева: первые лучшие футболисты Украины (рос.). Террикон. Процитовано 24 січня 2023.
- ↑ а б в г д е Завершення року — час підбивати підсумки. УПЛ. 17 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2023.
- ↑ а б в г д е ж и к л Публікація // Український футбол : газета. — Преса України, 2012. — № 95 (11 вересня).
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж Баняс В. Опитування на визначення гравця № 1 України. ч. 1 // Український футбол : газета. — Преса України, 2009. — № 171 (2270) (18 листопада). — С. 4—5.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Валерко А. (19 грудня 2022). Референдум «УФ»: як Шевченко, Леоненко та Ярмоленко ставали найкращими в Україні. Український футбол. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Ракитич!!!! Далич!!! Ханданович!! Циганков!. Український футбол. 13 листопада 2018. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Литвин М. (14 листопада 2019). Зінченко, П’ятов, Тайсон…. Український футбол. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Кравчук В. (8 листопада 2020). Опитування—2020: neverending story. Український футбол. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Валерко А. (25 грудня 2022). Довбик, Зінченко, Мудрик? Хто найкращий гравець України 2022 року, хто за кого голосував ‒ референдум «УФ». Український футбол. Процитовано 15 січня 2023.