Перейти до вмісту

Ян Ґрущиньський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ян Ґрущиньський
пол. Jan Gruszczyński
Герб
Герб
Куявсько-поморський (Влоцлавський) єпископ
12 січня 1451 — 14 грудня 1463
Церква: римо-католицька
Попередник: Владислав Опоровський
Наступник: Ян Лютек із Бжезя
Краківський єпископ
14 грудня 1463 — 19 жовтня 1464
Попередник: Якуб з Сенна
Наступник: Ян Лютек із Бжезя
Архієпископ Ґнєзненський
Примас Польщі
19 жовтня 1464 — 8 жовтня 1473
Попередник: Ян Спровський
Наступник: Якуб з Сенна
 
Альма-матер: Ягеллонський університет
Діяльність: дипломат, католицький священник, державний діяч, архієпископ, клерик, католицький єпископ
Народження: 1405
Смерть: 8 жовтня 1473
Краків, Королівство Польське
Похований: Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно) і Івановіце
Династія: Ґрущиньські гербу Порай
Батько: Ян із Ґрущиць та Івановиць
Мати: Малґожата з Нарамиць і Парциць
Посада: канонік та архідиякон м. Егер, пробст сєрадзький, канонік ґнєзненський, познанський, влоцлавський, краківський, кустос краківський, декан краківський; писар королівський, секретар королівський, канцлер великий коронний

CMNS: Ян Ґрущиньський у Вікісховищі

Ян Ґрущиньський гербу Порай (нар. 1405 — пом. 8 жовтня 1473) — польський римсько-католицький і державний діяч, Куявсько-Поморський єпископ (1451–1463), Краківський єпископ (1463–1464), архієпископ Ґнєзненський і Примас Польщі (1464–1473); секретар королівський (1450–1454), канцлер великий коронний (1455–1469).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився Ян близько 1405 року в Івановицях у Сєрадзькій землі[1]. Був найстаршим сином[2] хорунжого меншого сєрадзького Яна із Ґрущиць та Івановиць і Малґожати з Нарамиць і Парциць гербу Лодзя. Мав 5 братів: Марціна[pl] — доктора декретів і каноніка ґнєзненського, Міколая[pl] — хорунжого каліського, Анджея — каноніка познанського, Бартломея[pl] — каштеляна каліського, Якуба[3].

З 1431 року Ян навчався в Академії Краківській[2].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Одночасно з навчанням в університеті Ян Ґрущиньський почав працювати у королівській канцелярії королівським писарем (1430—1450)[4]. 1440 року перебував у почті короля Владислава III Варненчика, який вирушив до Угорщини, щоб зайняти престол. 1442 року король протегував йому при отриманні пробства у Сєрадзі. 1444 року повернувся до Польщі, привіз королівські інструкції на Пйотркувський з'їзд і закликав духовенство підкоритися папі Євгенію IV[5]. Після загибелі короля Владислава Варненчика, продовжив працювати в канцелярії його наступника Казимира IV Ягеллончика, будучи одним із співавторів політики централізації[6]. Протягом 1450–1454 років був секретарем королівським[7].

1455 року Ґрущиньський був призначений канцлером великим коронним, керував польською політикою під час Тринадцятирічної війни[2]. Підтримуючи тісні зв'язки з антитевтонським Прусським союзом, він стає прихильником об'єднання Пруссії з Польським королівством, підтримував зусилля короля Казимира Ягеллончика щодо цього[4]. Протягом 1456—1457 років був намісником-великорадцею Великопольщі та Пруссії, посприяв викупу Мальборка у Тевтонського ордену (1457). Він здійснив великий вплив на переговори та укладення договору з чеським королем Їржі з Подєбрад у Ґлоґуві 1462 року[4].

1463 року Ян Ґрущиньський очолив польську делегацію на переговорах із Тевтонським орденом у Бжесць-Куявському, а 1466 року він був присутній при укладанні угоди з тевтонськими лицарями у Торуні, став гарантом Торунського миру[8]. 1468 року у Ґрущиньського під час перебування в Бидгощі стався параліч лівого боку[9]. 1469 року, будучи частково паралізованим, склав обов'язки канцлера, проте зберіг близькі контакти з королем, якого він і надалі супроводжував у численних подорожах і зустрічах[6].

Духовна кар'єра

[ред. | ред. код]
Печатка архієпископа Яна Ґрущиньського 1465 року
Надгробок Яна Ґрущиньського у Ґнєзненській катедрі роботи Яна Флорентчика, близько 1520 року

Ян Ґрущинський обіймав ряд духовних посад: каноніка й архідиякона міста Егера (Угорщина) (1440—1441), пробста сєрадзького (1442), каноніка капітули Святого Єжи на Вавелю (1442), кустоса краківського (1443—1450), каноніка ґнєзненського (1444), познанського (1445—1449), влоцлавського (1447) і краківського (1448), декана краківського (1449)[10].

1448 року Яна Ґрущиньського король номінував на посаду єпископа Куявсько-Поморського[5], капітула обрала його 1450 року[11], проте лише 12 січня 1451 року здобув папське погодження[1][5], єпископське освячення прийняв 27 червня 1451 року[1] у Костелі Воздвиження Чесного Хреста у Колі[12]. 3 листопада 1452 року він засновує цех шевців, настарішу цехову організацію у Влоцлавеку[13] і затверджує його статут, уточнюючи порядок релігійного життя в цеху та умови вступу до нього[5].

У серпні 1453 року був у складі посольства для укладення шлюбної угоди між королем Казимиром та Єлизаветою Ракушанкою[2]. Будучи наближеною особою короля, він у листопаді 1454 року привіз майбутню королеву до Кракова та брав активну участь у королівському шлюбі[2].

28 січня 1456 року, внаслідок приєднання Гданська до Польського королівства, заснував там 6 нових парафій: Св. Марії, св. Катерини, св. Івана, св. Петра і Павла, св. Варфоломія та св. Варвари[2]. 1460 року був королем номінований Краківським єпископом усупереч капітулі, котра вибрала Яна Лютека із Бжезя, та всупереч папі, який призначив на цю посаду Якуба з Сенна. Проте, єпископство обійняв урешті-решт папський кандидат[5].

14 грудня 1463 року Ґрущиньський був призначений Краківським єпископом[1], майже за рік, 19 жовтня 1464 року, — архієпископом Ґнєзненським і Примасом Польщі[1]. Під час свого понтифікату він брав більше участь у державній політиці, ніж в управлінні дієцезією, однак скликав п'ять провінційних синодів, головним результатом яких було оподаткування духовенства для боротьби з тевтонськими лицарями. Для цього в 1465–1466 роках він виділив частину цінностей зі скарбниці Ґнєзненського собору[4]. 1470 року отримав від папи Павла ІІ дозвіл на заснування монастиря бернардинів у Ловичі[5].

Ян Ґрущиньський раптово помер у Кракові 8 жовтня 1473 року[1], був похований у Ґнєзненському катедральному соборі. Його пізніший наступник Ян Ласький близько 1520 року зробив йому чудовий надгробок із червоного мармуру — роботи Яна Флорентчика з Естергома[4]. Наразі його останки покояться в костелі Святої Катерини Александрійської, заснованому Ґрущиньськими в їхньому маєтку Івановицях[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Archbishop Jan Gruszczyński. Catholic Hierarchy.
  2. ↑ а б в г д е ж ks. Jan Gruszczyński. Cyfrowa Dziecięca Encyklopedia Wielkopolan.
  3. ↑ Antoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 74.
  4. ↑ а б в г д Jan Gruszczynski herbu Poraj. Polski Portal Biograficzny.
  5. ↑ а б в г д е Jan Gruszczyński. Encyklopedia Krakowa.
  6. ↑ а б Antoni Gąsiorowski. Gruszczyński Jan, [w:] Wielkopolski Słownik Biograficzny, PWN, 1981. https://www.gniezno.eu/.
  7. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53.
  8. ↑ Antoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, w: Komunikaty Mazursko-Warmińskie nr 2-3, 1971, s. 258.
  9. ↑ Zbigniew Zyglewski. Monarcha w ziemi Bydgoskiej i Nakielskiej w XIV-XV wieku, [w:] Prace komisji historii Bydgoskiego Towarzystwa naukowego, T. XVII: Związki Kujaw i Pomorza na przestrzeni wieków, s. 144 (PDF).
  10. ↑ Jacek Wiesiołowski, Episkopat polski w XV w. jako grupa społeczna, w: Społeczeństwo Polski średniowiecznej, t. 4, Warszawa 1990, s. 268—269.
  11. ↑ Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 332.
  12. ↑ Historia Parafii. Rzymsko - Katolicka Parafia Podwyższenia Krzyża Świętego w Kole. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 28 квітня 2023.
  13. ↑ Bp. Jan Gruszczyński eryguje cech szewski. Koło Naukowe Historyków im. kpt. Józefa Kozińskiego w Zespole Szkół Samochodowych we Włocławku.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Antoni Gąsiorowski, Gruszczyński Jan, [w:] «Wielkopolski słownik biograficzny» 1983, s. 235.
  • Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 329—387.
  • Krystyn Malinowski, Jan Gruszczyński, [w:] Polski słownik biograficzny, Tom IX, Gross Adolf — Horoch Kalikst, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961, s. 55—57.
  • Ludwik Łętowski, Katalog biskupów, prałatów i kanoników krakowskich. T.2. Biskupi krakowscy, Kraków, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1852, s. 1-25.
  • Marceli Kosman, Między tronem a ołtarzem, Poznań, 2000, ISBN 83-7272-017-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Ґрущиньський&oldid=43912537