Очікує на перевірку

Гройсман Володимир Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гройсман.
Володимир Борисович Гройсман
Володимир Борисович Гройсман
Володимир Борисович Гройсман
16-й Прем'єр-міністр України
14 квітня 2016 — 29 серпня 2019
ПрезидентПетро Порошенко
Володимир Зеленський
ПопередникАрсеній Яценюк
НаступникОлексій Гончарук
12-й Голова Верховної Ради України
27 листопада 2014 — 14 квітня 2016
ПрезидентПетро Порошенко
ПопередникОлександр Турчинов
НаступникАндрій Парубій
Віце-прем'єр-міністр — Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
27 лютого 2014 — 27 листопада 2014
ПрезидентОлександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
ПопередникГеннадій Темник
НаступникГеннадій Зубко
Вінницький міський голова
26 березня 2006 — 27 лютого 2014
ПрезидентВіктор Ющенко
Віктор Янукович
Олександр Турчинов (в.о.)
ПопередникОлександр Домбровський
НаступникСергій Моргунов
Народний депутат України
27 листопада 2014 — 14 квітня 2016
Народився20 січня 1978(1978-01-20) (46 років)
Вінниця, УРСР, СРСР
Виборчий округ№ 29
Відомий якполітик, економіст, адвокат
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнський єврей
Alma materНАДУ при Президентові України і МАУП
Політична партіяУкраїнська Стратегія Гройсмана[1]
БатькоБорис Ісакович Гройсман
МатиЖанна Ізраїлівна
У шлюбі зОлена Іванівна
ДітиХристина, Юлія та Давид
Релігіяюдаїзм
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»
Підпис
realgroysman.com/uk
Володимир Борисович Гройсман на сайті Верховної Ради
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Бори́сович Гро́йсман (нар. 20 січня 1978(19780120), Вінниця, Українська РСР, СРСР) — український державний і політичний діяч, бізнесмен.

16-й Прем'єр-міністр України (з 14 квітня 2016 по 29 серпня 2019 року). З 2006 по 2014 рік — міський голова Вінниці. Віце-президент Асоціації міст України з питань житлово-комунального господарства (2010—2014). З 2014 року віце-прем'єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (з 27 лютого по 2 грудня 2014 року). 12-й Голова Верховної Ради України (з 27 листопада 2014 по 14 квітня 2016 року). У парламент пройшов за списком Блоку Петра Порошенка.

Біографія

[ред. | ред. код]

1994 року закінчив Вінницьку середню школу № 35.

З 1992 року, у віці 14 років, почав працювати слюсарем на МП «Школяр»[2]. Після закінчення школи у серпні 1994 року призначений комерційним директором приватного малого підприємства «ОКО», а з листопада 1994 року — комерційним директором батьківського підприємства, вінницького ринку «Юність»[3].

У 1999 році закінчив Вінницький інститут регіональної економіки та управління за спеціальністю «Юриспруденція» (молодший спеціаліст).

У 2003 році закінчив недержавний вищий навчальний заклад — Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Юриспруденція». У лютому 2010 року закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістра «Управління суспільним розвитком» за спеціальністю «Управління на регіональному і місцевому рівнях»[4].

В анкеті про знання іноземних мов вказує, що знає лише польську.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

На посаді мера Вінниці

[ред. | ред. код]

У 2002 році, у віці 24-х років, переміг на виборах у мажоритарному окрузі № 29 і став наймолодшим депутатом Вінницької міської ради. У листопаді 2005 року обраний секретарем Вінницької міськради і виконувачем обов'язків мера Вінниці.[5] У березні 2006 року переміг на виборах мера.

На наступних виборах 31 жовтня 2010 року був висунутий кандидатом на посаду міського голови Вінниці політичною партією «Совість України» і переобраний мером із значною підтримкою — 77,8 % голосів.

На посаді міського голови запровадив програму заміни ліхтарів і освітлення вулиць, яка була запроваджена ще в 2002 році; розпочав проєкт енергозбереження і максимального освітлення міста. Під час першого терміну на посту мера Вінниці розпочав масштабний ремонт асфальтного покриття всіх магістральних і багатьох другорядних вулиць міста. У 2006 році було впорядковано стихійну торгівлю, яка перекривала рух тротуарами[6].

У грудні 2006 року після підписання Меморандуму про взаєморозуміння між урядами Швейцарської Конфедерації та України сприяв започаткуванню співпраці між Вінницею та муніципалітетом Цюриха. З 2007 по 2011 роки Вінниця отримала від Цюриха 116 списаних трамвайних вагонів 1959 і 1960-х років виробництво яких було відремонтовано та мало гарантію[7]. Пізніше у них з'явився безкоштовний Wi-Fi. У 2012 ініційовано реформування міського транспорту, скорочено кількість маршрутних таксі. У 2013 році закуплено 30 автобусів і 40 тролейбусів, завершено будівництво трамвайної колії на Вишенці.

Крім закордонної підтримки були створені інструменти участі місцевого капіталу у розвитку міста. Так, на умовах співфінансування, у Вінниці вже понад 5 років здійснюється прокладка водопроводу і каналізації, ремонтуються вулиці в приватному секторі, утримується полігон твердих побутових відходів у приміській Стадниці.

Під час роботи Гройсмана на посаді мера, у Вінниці було скасовано районний поділ та райради. У 2008 році створено перший «Прозорий офіс»[8] з надання адміністративних послуг населенню. В подальшому система «прозорих офісів», створених на базі колишніх райвиконкомів Вінниці була використана як модель для поширення по території України. Також був відремонтований центральний міст[9].

З 2007 по 2013 рік домігся залучення у Вінницю зовнішніх інвестицій в обсязі більш ніж 736 млн грн. За часів роботи Гройсмана на посаді мера Вінниці вперше місто було визнане найкращим для життя обласним центром України.

Також, за часів діяльності Володимира Гройсмана на посаді мера Вінниці, були відкриті діагностичний та перинатальний центри, реконструйовано набережну та відкрито фонтан у Центральному парку. Окрім того, був розширений «Вінницький Олійножировий комбінат», започатковано підприємство «Бастіон-2009» та сформовано підприємство з утилізації відходів «Ековін»[10].

Віцепрем'єр-міністр України

[ред. | ред. код]

27 лютого 2014 року на запрошення прем'єр-міністра України Яценюка зайняв посаду віцепрем'єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Основний напрямок діяльності — проведення реформи децентралізації влади та місцевого самоврядування. Він став ідеологом та автором реформи децентралізації, яка стартувала 1 квітня 2014 року.[11][12]

Виступив координатором реформи державних контролюючих органів[13]. У період літа-осені 2014 року очолював: Урядовий антикризовий енергетичний штаб; Державну комісію з розслідування причин збиття літака Boeing 777 (з 17 липня 2014)[14]; координував роботу штабу по роботі з внутрішньо переміщеними особами[15]; відновлення Донбасу та роботу з міжнародними донорами.

Спікер ВРУ

[ред. | ред. код]
Гройсман разом з Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком на зустрічі з Джо Байденом, 2015

До Верховної Ради обирався за списком Блоку Петра Порошенка.[16]

27 листопада 2014 року обраний головою Верховної Ради України. 15 грудня 2014 року затверджений у складі РНБО[17].

Гройсман був ініціатором Плану законодавчого забезпечення реформ, у якому прописані завдання для парламентарів на один-два квартали. Метою плану, за словами Гройсмана, є визначення законодавчих орієнтирів для проведення реформ, розподілення відповідальності за підготовку законопроєктів та визначення часових рамок законодавчого забезпечення реформ[18].

У березні 2015 року, підтримав законопроєкт про заборону російських серіалів[19]. Під час урядової кризи 2016 року розглядався як один з можливих претендентів на пост Прем'єр-міністра України від провладної фракції.

У липні 2015 року Володимир Гройсман ініціював реформу парламенту, разом з Мартіном Шульцем, Президентом Європейського парламенту, підписали Меморандум про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності. Цей документ започаткував роботу Місії з оцінки потреб на чолі з Петом Коксом, колишнім Президентом Європейського парламенту, результатом якої стала підготовка реформи українського парламенту.[20]

Під час «Українського тижня» у Брюселі в 2016 році було схвалено Дорожню карту щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. На жаль, реформа не була реалізована з причини відсутності підтримки президента Порошенка.[21][20] І того ж року Верховна Рада своєю постановою визнала рекомендації Місії Європарламенту як основу для внутрішньої реформи.[22]

Після зміни керівництва ВРУ в 2016 році впровадження  реформи загальмувало, але започаткована Гройсманом реформа продовжилася лише у форматі Діалогів Жана Моне та процесу медіації шляхом спільних зусиль українського та європейського парламентів, спрямованих на розвиток політичного діалогу та консенсусу між політичними партіями.[23]

Прем'єр-міністр України

[ред. | ред. код]
Докладніше: Уряд Володимира Гройсмана

2016: обрання та первинні заходи

[ред. | ред. код]

14 квітня 2016 обраний на посаду Прем'єр-міністра України. За постанову проголосувало 257 депутатів із фракцій БПП, Народного фронту, групи Відродження та групи Воля народу[24][25]. У перші місяці прем'єрства Гройсмана журналісти нерідко називали його несамостійним політиком та писали, що він має тісні зв'язки із президентом Петром Порошенком[26], але з часом він почав дистанціювавшись від Порошенка та критикувати його.

Пріоритетом прем'єр-міністр назвав підготовку до масштабної реформи децентралізації[27], також: реформування охорони здоров'я і сектору інфраструктури та транспорту. Після призначення Гройсмана прем'єром BBC писало, що критики вважають, що він як союзник президента є «продуктом старого порядку», а не людиною, яка проштовхне необхідні зміни.[28]

Наприкінці квітня уряд встановив єдину ціну на газ для населення та промислових споживачів, що призвело до її підвищення для населення до 6,9 тисяч грн за 1000 м3. Це рішення мало за мету встановлення ринкових цін на газ, щоб відновити український газовидобуток і газову незалежність України до 2020 року[29][30].

За перші сто днів роботи уряду Гройсмана спостерігалася часткова стабілізація політичної та економічної ситуації. Одним з найголовніших завдань уряду Гройсман назвав ремонт доріг та анонсував збільшення витрат на ремонт з 4 до 19 млрд гривень[31]. Загалом, зміна уряду на деякий час зняла напругу в суспільстві та парламенті. Також у перші 100 днів роботи Гройсман мав зустрічі з президентом Європейської ради Дональдом Туском, канцлером Німеччини Ангелою Меркель, Держсекретарем США Джоном Керрі та іншими західними політичними лідерами[32].

8 червня Гройсман заявив, що за 5 місяців до загального фонду місцевих бюджетів майже 54 млрд грн і додав, що це більше від аналогічного періоду на 17 млрд[33]. 9 грудня заявив, що порівняно з минулим роком місцеві бюджети зросли на 60 % (44 млрд грн), і що за час проведення реформи в Україні було сформовано 184 об'єднаних територіальних громад. В бюджеті на 2017-й на децентралізацію мало бути виділено додатково 9 млрд грн[34].

19 жовтня заявив, що йому вдалося зупинити падіння і почати економічне відновлення і його задача зробити так, щоб економічне відновлення прискорилося[35].

Ключовим механізмом боротьби з корупцією вважає судову реформу[36]. 13 грудня заявив, що Кабінет міністрів затвердив концепцію реформи охорони здоров'я, і анонсував підвищення зарплатні для медпрацівників[37].

21 грудня 2016 року ВРУ 274 голосами ухвалила внесений Урядом Держбюджет на 2017 рік. За нього проголосувало 5 фракцій: БПП, Народний фронт, Партія Ляшка, Відродження та Воля народу. Цей бюджет Гройсман назвав «людо-центричним» і перед голосуванням заявив, що той передбачає масштабний ремонт доріг, підтримку аграрного сектору, підвищення зарплатні вчителям на 50 %, лікарям — на 30 %, 6 млрд мало виділитись на ліки і продовження децентралізації.

У бюджеті було закладено підвищення ВВП на 3 %, підвищення мінімальних зарплат вдвічі (до 3200 грн), а також близько 500 млн грн. на проведення в Києві конкурсу Євробачення у травні 2017 року. Крім підвищення доходів українців у планах уряду була детінізація і як результат, зниження дефіциту Пенсійного фонду. МВФ похвалив проєкт бюджету і висловив готовність надати Україні черговий кредитний транш для вдосконалення проведення реформ[38].

У четвертому кварталі 2016 року економічне зростання становило 4,7 %[39]. У березні 2017 р., після торговельної блокади ОРДЛО Гройсман заявив про необхідність зменшення закладених 3 % економічного зростання[40].

2017

[ред. | ред. код]

25 січня 2017 року заявив, що Кабмін працює над розробкою плану розвитку країни на чотири роки — з 2017 по 2020 роки[41][42].

На початок 2017 року було відремонтовано 950 км доріг, на це витрачено 6,3 млрд грн. Проведено реформу держслужби, за якою з середини 2016 року на конкурсній основі обираються керівники обласних і районних державних адміністрацій, центральних органів виконавчої влади, держсекретарі міністерств і Кабміну. Іншою зміною став перехід до електронної системи документообігу між урядом, центральними органами виконавчої влади та обласними державними адміністраціями, було введено 16 електронних послуг у сферах будівництва, реєстрації і закриття юридичної особи, земельній, соціальній та екологічній.

13 березня 2017 року Гройсман став першим з українських політиків, кому вдалось поспілкуватися в Твіттері з Ілоном Маском[43]. Згодом, 30 березня, Володимир Гройсман продовжив спілкування в офлайновій формі і надіслав офіційне звернення на урядовому бланку до Маска, щоб змогти розпочати дискусію щодо створення енергетичної інфраструктури[44]. 

З 1 квітня 2017 в Україні почала працювати програма «Доступні ліки», яка дозволяє отримувати низку препаратів безкоштовно чи з невеликою доплатою. Програма діє на ліки від серцево-судинних захворювань, діабету II-го типу та бронхіальної астми[45][46].

14 квітня 2017 року, на річницю свого перебування на посаді прем'єр-міністра, Володимир Гройсман назвав серед своїх пріоритетів забезпечення стабільного економічного зростання, збільшення витрат бюджету на оборону, проведення децентралізації, посилення енергетичної незалежності України, проведення пенсійної, земельної, освітньої реформи, а також реформи охорони здоров'я[47].

3 квітня Кабінет міністрів завершив розробку плану своїх пріоритетних дій до 2020 року. План складається з п'яти основних пунктів: 1) економічне зростання; 2) ефективне врядування; 3) розвиток людського капіталу; 4) верховенство права і боротьба з корупцією; 5) безпека та охорона. Також план уряду передбачає створення конкурентноздатної економіки та сталий ріст ВВП на рівні 4-5 % в рік, мінімізацію бідності та децентралізацію[48].

За два роки роботи уряду Гройсмана середня заробітна плата виросла на 22,1 %, доларовий еквівалент — зі 193 до 300 доларів. Крім того, попри відплив зайнятого населення вдалося домогтися позитивних темпів зростання реального ВВП у 2 %[49].

3 жовтня 2017 року парламент ухвалив урядовий законопроєкт про пенсійну реформу, який передбачає із жовтня підвищення пенсій 9 мільйонам пенсіонерів на суму від 200 до 1000 гривень. Після затвердження законопроєкту Гройсман пояснив, що мінімальна пенсія за новими розрахунками становитиме 1452 гривні. Згідно з законом, до кінця 2017 року на пенсію після досягнення віку 60 років можуть піти усі, хто сплачував страхові внески до Пенсійного фонду не менше ніж 15 років. Із 1 січня 2018 року для тих, хто досяг 65-річного віку і має 30-35 річний стаж мінімальний розмір пенсій становитиме 40 % від мінімальної зарплати, встановленої у законі про державний бюджет. З січня 2018 рокі для того, щоб вийти на пенсію у віці 60 років треба мати від 25 років стажу, а в 2019 — 26 років, у 2028 році у 60 років можна буде отримувати пенсію, маючи від 35 років стажу[50]. 8 жовтня закон про пенсійну реформу був підписаний президентом Порошенком[51].

2018

[ред. | ред. код]

У вересні 2018 Уряд розпочав монетизацію субсидій за заощаджені енергоресурси для споживачів електроенергії або газу[52].

У жовтні 2018 року Кабінет міністрів ухвалив рішення про чергове підвищення ціни на газ у три кроки (1 листопада 2018, 1 травня 2019, 1 січня 2019)[53]. За словами Володимира Гройсмана це зроблено: «аби віддати кредити, які на нас поклали минулі уряди протягом 2005—2013 років. Зараз ми щороку платимо 5 млрд дол. в якості обслуговування (взятого тоді) боргу»[54].

У 2018 році Уряд Гройсмана зумів покращити економічну ситуацію в країні. За 2018 рік внутрішній валовий продукт України зріс на 3,2 %[55]. Національна валюта і ціни в країні були стабільними. Інфляцію вперше з 2014 вдалося втримати у межах 10 %. Валютні резерви наприкінці року досягли 20,8 мільярда доларів, що є найвищим показником за останні п'ять років. Доходи державного бюджету за 2018 рік склали 928,1 млрд грн[56], що на 17 % більше ніж показник за 2017 рік. Дефіцит бюджету не перевищив 1,7 % за планового 2,4 %. Державний і гарантований борг до ВВП країни знизився до 63,2 %[57] з 72,3 %.

Продовжилася фінансова децентралізація. Доходи місцевих бюджетів без міжбюджетних трансфертів склали 262 млрд грн проти 70 млрд грн у 2014 році[58]. Місцеві громади отримали право вирішувати, куди скеровувати ці кошти — на ремонт доріг, будівництво шкіл та лікарень, покращення адміністративних послуг, створення нових підприємств тощо.

Володимир Гройсман виступає на 2-й Українській конференції реформ, 27 червня 2018 року

Завдяки «безвізу» і збільшенню кількості «лоукостів» пасажиропотік в українських аеропортах вперше перевищив 20 млн пасажирів на рік. Загалом за кожен із останніх трьох років зростання кількості авіапасажирів становило 25-30 %. А кількість маршрутів бюджетних авіакомпаній, що літають до України, зросла із 21 у 2016 до 89 у 2018 році.

Велику увагу уряд приділяв питанням енергоспоживання. Був створений Державний фонд енергоефективності. У держбюджеті на нього передбачили 1,6 млрд грн[59]. Також до наповнення Фонду долучилися міжнародні партнери. Гроші з Фонду мають піти на заходи зі зменшення споживання енергоресурсів та підвищення якості надання послуг.

Вдалося прискорити темпи будівництва доріг та дорожньої інфраструктури. За рік в країні побудували 3800 км доріг[60]. Це найбільший показник за 14 років.

Було запроваджено електронні земельні торги з продажу прав оренди[61]. Відкритий сервіс забезпечив широке охоплення покупців, підвищив конкуренцію, стимулював зростання ціни. В результаті, громади за свою землю отримали суттєво більше, аніж на традиційних аукціонах.

В рамках масштабної урядової медичної реформи почала працювати Національна служба здоров'я України[62]. Вона стала головним замовником медичних послуг в Україні — розподіляє бюджетні гроші між лікарнями, з якими підписує договори. Гроші лікарням сплачують за надані медичні послуги і ліки. У 2018 році НСЗУ укладала договори з лікарнями і оплачувала тільки первинну медицину — сімейних лікарів. У результаті зарплати лікарів та медсестер зросли у 2-3 рази. Повністю перейти на нову модель фінансування для медзакладів планували з 2020 року, коли медреформу запровадять на всіх ланках.

За ініціативи Уряду, з 1 вересня 2018 року українські сім'ї при народженні дитини отримують набір із 25 необхідних речей для немовлят — одноразову допомогу «пакунок маляти»[63].

Цього ж року український Уряд взявся також за вирішення проблеми булінгу в школах. Результатом стало ухвалення закону для протидії цькуванню[64].

2019

[ред. | ред. код]

У січні 2019 року уряд Гройсмана розпочав реорганізацію Державної фіскальної служби. Її поділили на Державну податкову і Державну митну служби[65]. Це має поліпшити адміністрування податків і зборів в країні.

З 1 січня 2019 року Уряд удосконалив правила доступу до надр. Спеціальні дозволи на користування надрами можна отримати лише через електронні торги[66].

З 2019 року в Україні запрацювала ще одна урядова програма допомоги батькам — «Муніципальна няня»[67]. Сім'я зможе щомісяця отримувати від держави гроші на відшкодування зарплати няні.

1 березня 2019 року вперше відбулося автоматичне перерахування пенсій[68]. Пенсії автоматично підвищили для 10,2 мільйонів пенсіонерів.

Уряд Гройсмана за роки своєї діяльності суттєво дерегулював ведення бізнесу в країні. Загалом було скасовано понад 1200 нормативних актів і наказів, які регулювали бізнес[69].

У травні заявив, що йде на парламентські вибори[70] на чолі власної політичної партії «Українська стратегія», ідеологічною основою якої буде центристська позиція[71].    

20 травня під час інавгураційної промови 6-й Президент України Володимир Зеленський оголосив про розпуск Верховної Ради і закликав уряд піти у відставку. Того ж дня Гройсман заявив про намір піти у відставку після засідання Кабінету Міністрів 22 травня і додав, що Зеленський має негайно запропонувати кандидатуру нового прем'єр-міністра[72]. 30 травня депутати відмовилися підтримати відставку Гройсмана, що означало б й відставку всього уряду. За таке рішення голосували 97 парламентарів — «Батьківщина», «Опозиційний Блок», «Радикальна партія Олега Ляшка» та «Самопоміч». Голова Верховної Ради Андрій Парубій ще перед голосуванням сказав, що проти відставки уряду. Фракція «БПП» вирішила не підтримувати відставку прем'єра. З такою ж позицією виступив «Народний Фронт»[73].

Очолив виборчий список партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року[74], але партія прохідний бар'єр не пройшла[75][76].

Оцінка діяльності

[ред. | ред. код]
  • За результатами опитування Демократичних ініціатив та Центру Разумкова, у 2016 році Гройсман посів друге місце в рейтингу політиків року після президента Порошенка.[77].
  • Станом на кінець травня 2019 р. на сайті Слово і діло зареєстровано 614 обіцянок Гройсмана. Із них він виконав 319, не виконав — 149, 146 — «у процесі». Загальний рівень відповідальності політика 52 %[78].
  • За даними всеукраїнського опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), у лютому 2019 року Володимир Гройсман лідирував у списку тих, кого українці хотіли би бачити на посаді прем'єр-міністра[79] після президентських виборів 31 березня 2019 року, але вже у травні того ж року згідно з дослідженням групи «Рейтинг» він був на четвертому місці (8,8 %)[80].
  • 85,5 % експертів, опитаних Агентством моделювання ситуацій[81], вважають, що за час діяльності уряду Гройсмана в країні покращується ситуація[82].
  • У липні 2019 року згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг» діяльність Гройсмана на посаді прем'єр-міністра схвалювали майже 30 % українців (у березні 2018-го цей показник відповідав 17 % українців[83]), однак понад 60 % висловили своє незадоволення[84].

Розбіжності з Порошенком

[ред. | ред. код]

Про розбіжності між Гройсманом та Порошенком почали говорити з моменту голосування за Уряд Гройсмана у 2016 році[85].

Аналітики вказували, що розкол поглиблюється,[86] і у 2018 році напруження почало переходити у публічну площину[87].

Під час президентських виборів 2019 року В. Гройсман відкрито підтримав кандидатуру П. Порошенка[88], але перед парламентськими перегонами того ж року відмовився очолити Блок Петра Порошенка, і згодом назвав цю політичну силу «старою партією»[89].

Колишній прем’єр він заявив, що всі три роки мав із екс-президентом «морально-ціннісні розбіжності» та різні погляди на розвиток економіки та їм «не по дорозі»[90][91][92].

За словами Гройсмана, напруження виникло ще під час місцевих виборів у 2015 року. У 2016 році він очолив уряд як компромісна фігура на запрошення попереднього прем‘єр-міністра Арсенія Яценюка, а не «як людина Порошенка». Гройсман також заявив, що  Порошенко, попри публічну підтримку, насправді протидіяв уряду в проведенні низки реформ, зокрема, децентралізації, приватизації, реформуванні парламенту, медицини, підтримці фермерства, дерегуляції бізнесу та інших сфер управління[93]. У свою чергу, Порошенко заявив, що рішенням брати участь в парламентських виборах окремою командою Гройсман скоїв політичне самогубство, але додав, що не ображається на нього і в той же час не схвалює його вибір[94].

Перемога на Вінниччині

[ред. | ред. код]

З 2014 року Гройсман зосередився на національній політиці і з’являвся в публічному просторі Вінниччини зрідка в соціальних проєктах, зокрема, став ініціатором фонду «Стоп-вірус»  для підтримки та поширення медичних, профілактичних та інформаційних заходів протидії розповсюдженню коронавірусу[95].

Серій Моргунов, який став в.о. мера в 2014 році як наступник Гройсмана і член його команди, був обраний мером на місцевих виборах у 2015 році. Під керівництвом команди Моргунова Вінниця з 2015 року утримує лідерство як найкомфортніше місто України (за результатами дослідження Міжнародного республіканського інституту (IRI) спільно з соціологічною групою «Рейтинг»)[96][97][98].

На місцевих виборах 2020 року «Українська стратегія Гройсмана» здобула абсолютну більшість у Вінницькій міській раді з 34 з 54 місць, а також перемогла на регіональному рівні, здобувши 40 з 84 місць у Вінницькій обласній раді. У першому турі виборів на посаду міського голови з великою перевагою, здобувши 65,93 % голосів виборців був переобраний Сергій Моргунов - кандидат від «Української стратегії Гройсмана» і давній соратник екс-прем’єра[99]. Вінницьку обласну раду очолив Вячеслав Соколовий, який також балотувався від «Української стратегії Гройсмана». Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Гройсман і його партія поставили на паузу політичну діяльність та сконцентрували свою роботу на допомозі армії так У 2022 році Гройсман очолив Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб, який розвиває два напрямки роботи: допомогу військовим частинам ЗСУ та дітям військових і ВПО.

Ворог рф

[ред. | ред. код]

У квітні 2024 року Слідчий комітет росії висунув звинувачення Гройсману, ексміністру закордонних справ Павлу Клімкіну та ексміністрові інформаційної політики Юрію Стецю у тому, що, обіймаючи високі державні посади, вони підтримали початок війни на Донбасі.[100]

У травні рф оголосила Гройсмана у розшук за статтею «застосування заборонених засобів та методів ведення війни».[101]

А на початку липня Басманний суд москви заочно заарештував Гройсмана, а разом з ним – Клімкіна, ексміністра фінансів Олександра Шлапака та командувача "Заходу" Ігоря Довганя.[102]

«З нетерпінням чекаю на те, щоб побачити всіх їх (путіна та інших російських злочинців, - ред.) на лаві підсудних, де вони  відповідатимуть за невинно вбитих і закатованих українців та українок, викрадених і зґвалтованих дітей. І тоді це буде не фарс, а справжнє правосуддя, бо справедливість обов’язково переможе. Тож зустрінемося в Гаазі!», – відреагував тоді Гройсман на арешт у своїй сторінці у Facebook[103].

Під час повномасштабної війни експрем’єр також проводить міжнародні зустрічі у Вінниці та Києві[104]. І з’являється на міжнародних конференціях YES (Ялтинська європейська стратегія), та Київському безпековому форумі[105][106].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Критика

[ред. | ред. код]
  • Після того, як Гройсман запропонував звільнити 10 % суддів замість обрання їх безстроково, він наразився на критику Асоціації правників України та Окружного адмінсуду Києва. «Асоціація правників України вважає неприпустимими і такими, що суперечать принципу верховенства права, будь-які форми колективної відповідальності, зокрема, звільнення суддів у запропонований Володимиром Гройсманом спосіб»[110]; «озвучена ідея не відповідає положенням Конституції України та нормам міжнародних стандартів незалежності суддів»; це «публічний заклик, який є політизованим, створює упередженість щодо суддів».[111] Обійнявши посаду Прем'єр-міністра, доручив Міністерству юстиції проаналізувати діяльність суддів, а також правомірність судових рішень, пов'язаних із веденням бізнесу в країні. Вищий адміністративний суд України назвав це втручанням виконавчої влади в компетенцію судової, неповагою та упередженим ставленням до судової влади[112]. Рада суддів — «неповагою та неправомірним тиском на судову владу»[113].
  • 12 листопада 2015, в день голосування за антидискримінаційні закони, різко виступив проти одностатевих шлюбів, чим накликав на себе критику їх прихильників.[114]
  • Володимир Гройсман прямо втручається в діяльність профільних міністерств. Розголосу набув конфлікт прем'єр-міністра з міністром фінансів Олександром Данилюком, зокрема в частині реформування ДФС. 23 травня 2018 року В. Гройсман відмовився призначити Яну Бугримову заступником Данилюка з податкового напрямку та невдовзі прямо підпорядкував собі ДФС, забравши департамент у міністерства фінансів. 7 червня О. Данилюка відправили у відставку. Однією з причин конфлікту колишній міністр назвав причетність голови уряду до корупції в системі ДФС[115][116].
  • У липні 2018 у «Чесно» закинули, що Гройсман за рік до виборів рекламував свою особу, прикриваючись рекламою «Уряду Гройсмана». За підрахунками руху, у першому півріччі реклама обійшлась у 12 млн. бюджетних гривень. Подібна агітація підносилась під маркуванням «соціальна реклама». Але експерти та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (по одному з роликів) не класифікували рекламу уряду Гройсмана як «соціальну»[117].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, дружина Олена. Має трьох дітей: двох доньок — Крістіну та Юлію, сина Давіда.

Батько — Борис Ісакович Гройсман (нар. 1946), у радянський час був майстром на Вінницькому радіоламповому заводі, з 1990 року — підприємець. Депутат Вінницької міськради трьох скликань (2002—2006, 2010—2015 і з 2015).[118][119][120] Мати — Жанна Ізраїлівна (1950—2000 р.), вчителька[121].

У масовій культурі

[ред. | ред. код]
  • значної популярності в Інтернеті набула відповідь від компанії Tesla на пропозицію Гройсмана інвестувати в проєкти в Україні[джерело?][неавторитетне джерело]. Пізніше в Кабінеті Міністрів заявили, що не отримували відповіді від корпорації Ілона Маска, та назвали фото листа фейком[122];
  • Останнім часом Гройсман також змінив імідж: найчастіше з’являється у темних футболках, спортивному взутті і з бородою[123].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0
  2. ↑ Who is Mr. Гройсман? Що відомо про нового прем'єра. Korrespondent.net. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
  3. ↑ Мар’яна П’єцух, Анастасія Рінгіс (14 квітня 2016). Віджав своє. Шлях Гройсмана у прем'єри. Українська правда. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
  4. ↑ Біографія Володимира Борисовича Гройсмана. Офіційний сайт Вінницької міської ради. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 13 березня 2013.
  5. ↑ Віктор Козак: старий аферист-невдаха. 43kanal.in.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  6. ↑ Газета. Віце-прем'єр Гройсман займеться реформою місцевого самоврядування - Газета "Місто". misto.vn.ua (англ.). Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
  7. ↑ Газета. Одноруких бандитів – за місто! - Газета "Місто". misto.vn.ua (англ.). Процитовано 26 травня 2017.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 15 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ ТОП-10: Що зробив Гройсман за час свого керівництва у Вінниці та за що його звинувачують. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 4 травня 2017.
  10. ↑ Що зробив Гройсман для Вінниці і хто буде після нього?. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 4 травня 2017.
  11. ↑ Результатом децентралізації стало зростання місцевих бюджетів та підвищення якості послуг на місцях, - Володимир Гройсман - Новини - Децентралізація влади. decentralization.gov.ua (англ.). Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
  12. ↑ GmbH, Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ). У Вінниці презентували U-LEAD – програму підтримки децентралізації, яку впроваджують GIZ та SIDA. www.giz.de (англ.). Процитовано 26 травня 2017.[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ Ми здійснюємо перший етап реформи державних контролюючих органів, - Володимир Гройсман. Кабінет Міністрів України. 27 серпня 2014. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 15 жовтня 2014.
  14. ↑ https://www.facebook.com/pages/Катастрофа-Boeing-777-Малазійських-авіаліній/1510542232494473?fref=ts
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 15 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Інна Степанчук. «Пишаюся, що я — українець». А ти? / «Україна молода». — К., № 4 (4831) за 14 січня 2015. — С. 6.
  17. ↑ Указ Президента України від 15 грудня 2014 року № 929/2014 «Про склад Ради національної безпеки і оборони України»
  18. ↑ Гройсман підбив підсумки роботи Ради за перші 100 днів. Основні тези. ТСН.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2015. Процитовано 21 травня 2017.
  19. ↑ Гройсман підписав закон про заборону російських серіалів. Архів оригіналу за 29 квітня 2015. Процитовано 23 травня 2015.
  20. ↑ а б ДОПОВІДЬ ТА ДОРОЖНЯ КАРТА ЩОДО ВНУТРІШНЬОЇ РЕФОРМИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ (PDF). Європейський парламент. Процитовано 14 жовтня 2024.
  21. ↑ «Український тиждень дав можливість побудувати такі канали зв'язку, яких до вчорашнього дня ще не було», - В.Гройсман (підсумкова інформація). www.rada.gov.ua. Процитовано 14 жовтня 2024.
  22. ↑ Про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  23. ↑ «Діалог Жана Моне» як європейський інструмент реформування нашого парламенту. LB.ua. 26 березня 2018. Процитовано 14 жовтня 2024.
  24. ↑ Проект Постанови про Кабінет Міністрів України № 4423. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
  25. ↑ Президент України Петро Порошенко вніс кандидатуру Володимира Гройсмана на посаду Прем'єр-міністра України (відео). Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
  26. ↑ New York Times: Не варто сподіватися… Гройсман — людина Порошенка. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 12 серпня 2019.
  27. ↑ Гройсман — прем'єр: на чолі держави стали «вінницькі». Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
  28. ↑ Людина системи і невідома величина. що пишуть іноземні змі про призначення Гройсмана. tsn.ua. 14.04.2016. Архів оригіналу за 12.09.2017. Процитовано 12.09.2017.
  29. ↑ За три-чотири роки Україна може отримати повну газову незалежність, — Гройсман. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
  30. ↑ Гройсман: до 2020 року Україна може стати повністю енергонезалежною. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
  31. ↑ 100 днів Гройсмана: Як діяльність уряду оцінили експерти. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
  32. ↑ 100 днів уряду Володимира Гройсмана: результат є?. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  33. ↑ Гройсман похвалився успіхами децентралізації. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  34. ↑ Гройсман розповів, на скільки зросли місцеві бюджети в зв'язку з децентралізацією. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  35. ↑ В.Гройсман оцінив свою роботу на посаді Прем'єра. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
  36. ↑ Судова реформи є ключовим механізмом боротьби з корупцією, — Гройсман. Архів оригіналу за 11 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  37. ↑ Володимир Гройсман: Наше завдання у реформі охорони здоров'я — створити самодостатню систему, що дасть можливість збільшити тривалість життя громадян
  38. ↑ Зробив справу: чим запам'ятається рік роботи уряду Володимира Гройсмана. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 25 березня 2017.
  39. ↑ Економічне зростання в IV кварталі 2016 року прискорився до 4,7 %, — Гройсман. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  40. ↑ Гройсман: Блокада перекреслила економічне зростання. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  41. ↑ В Україні буде план Гройсмана. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  42. ↑ 300 днів уряду Гройсмана: хто може стати новим прем'єром. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  43. ↑ Гройсман запросив Маска впровадити в Україні проекти з відновлюваної енергії. Економічна правда. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
  44. ↑ Гройсман офіційно звернувся до Ілона Маска. Економічна правда. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
  45. ↑ Реформа охорони здоров'я має об'єднати Уряд і Парламент заради запровадження в країні нової якості медичних послуг, — Володимир Гройсман. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2017.
  46. ↑ Перелік ліків, які надаватимуться пацієнтам безкоштовно за програмою «Доступні ліки». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2017.
  47. ↑ Гройсман звітував за 2016 рік і пообіцяв економічне зростання. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  48. ↑ Кабмін розробив план пріоритетних дій на найближчі 3 роки. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  49. ↑ Прем'єр Гройсман у рейтингу догнав Януковича і Азарова. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 17 квітня 2018.
  50. ↑ Пенсійна реформа Гройсмана. Що зміниться для пенсіонерів?. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  51. ↑ Закон про пенсійну реформу підписаний президентом — Гройсман. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  52. ↑ Монетизація субсидій 2018: що це та як оформити документи. 24 канал. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  53. ↑ Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
  54. ↑ Гройсман заявив, що підвищення цін на газ менше, ніж могло бути : [арх. 22.10.2018] // Українська правда. — 2018. — 21 жовтня. — Дата звернення: 29.10.2018.
  55. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Гройсман: ВВП України у 2018 році зріс на 3,2 відсотка | DW | 13.02.2019. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 30.05.2019. Процитовано 30 травня 2019.
  56. ↑ МЕРТ оперативно оцінив зростання ВВП України в 2018 році в 3,2% - прем'єр. ua.interfax.com.ua (Українська) . Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  57. ↑ Відношення держборгу до ВВП України впало нижче 60%. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  58. ↑ Зануда, Анастасія (30 травня 2019). 10 речей, якими запам'ятався уряд Гройсмана (брит.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  59. ↑ Гройсман: Правительство заложило в бюджет 2 млрд грн на энергоэффективность. www.dsnews.ua (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  60. ↑ Гройсман: У 2018-му відремонтували 3800 кілометрів доріг, плани на 2019-й теж амбітні. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  61. ↑ Через електронні аукціони в Україні продали прав оренди на землю на 14,6 млн грн. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  62. ↑ Куришко, Діана (1 березня 2018). Що таке Нацслужба здоров'я і хто її очолить (брит.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  63. ↑ "Пакунок маляти" отримали уже 170 тисяч родин - Гройсман. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  64. ↑ Набув чинності закон проти булінгу в школах. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  65. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. ДФС навпіл. Навіщо уряд розділив податкову та митницю | DW | 20.12.2018. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 30.05.2019. Процитовано 30 травня 2019.
  66. ↑ Спецдозволи на надра можна буде отримати лише через електронні торги - Кирилюк. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  67. ↑ Гройсман "розписав" процедуру, як найняти муніципальну няню. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  68. ↑ Зануда, Анастасія (1 березня 2019). Пенсії, доплати, субсидії готівкою і хліб "за картками". Що зміниться з 1 березня (брит.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  69. ↑ Уряд скасував понад 1200 норм регуляції бізнесу. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  70. ↑ Гройсман заверяет, что на парламентские выборы идёт самостоятельно, и это окончательное решение. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  71. ↑ Гройсман розповів, якою буде його нова політсила. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  72. ↑ Гройсман заявив, що Зеленський має негайно внести кандидатуру нового прем'єр-міністра України. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  73. ↑ Рада не відправила Гройсмана у відставку. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  74. ↑ Гройсман очолив список партії «Українська стратегія» на виборах до Ради, в п'ятірці — ще три міністри [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.] 112.ua (07.06.2019)
  75. ↑ Гройсман відреагував на результати виборів та розповів про плани на майбутнє. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  76. ↑ Які партії не проходять в Раду — дані Національного екзит-полу. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 21 травня 2020.
  77. ↑ П'ята частина українців не визначилася з політиком року. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
  78. ↑ Гройсман Володимир Борисович. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
  79. ↑ Українці хочуть і надалі бачити прем’єром Гройсмана. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  80. ↑ Кого українці хочуть бачити прем'єром: лідирують Тимошенко і Смешко. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
  81. ↑ Результати опитування експертів "3 роки роботи Уряду В.Гройсмана". ua.interfax.com.ua. Інтерфакс-Україна. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  82. ↑ Експерти відзначають покращення ситуації при уряді Гройсмана. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
  83. ↑ Лише 17 % українців схвалюють діяльність прем'єра та 5 % — Верховної Ради. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 22 травня 2018.
  84. ↑ МАЙЖЕ 60 % УКРАЇНЦІВ ЗАДОВОЛЕНІ ДІЯЛЬНІСТЮ ЗЕЛЕНСЬКОГО, ТОДІ ЯК ЛИШЕ 7 % — ПАРЛАМЕНТУ — ОПИТУВАННЯ. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
  85. ↑ Кто победил в противостоянии Порошенко и Гройсмана – DW – 15.04.2016. dw.com (рос.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  86. ↑ Чому посварилися Порошенко і Гройсман. nv.ua (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  87. ↑ Порошенко і Гройсман обмінялися ударами: чим закінчиться конфлікт. Апостроф (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  88. ↑ Гройсман відкрито підтримав кандидатуру Порошенка. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
  89. ↑ Гройсман про партію Порошенка: У цій політичній силі нічого не зміниться в наступні 5 років. LB.ua. 1 липня 2019. Процитовано 14 жовтня 2024.
  90. ↑ «У нас різні принципи і підходи»: Гройсман розповів про конфлікти з Порошенком. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
  91. ↑ Гройсман розповів, чому «пішов» від Порошенка. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
  92. ↑ Гройсман повідомив про конфлікти з Порошенком. Слово і Діло (укр.). 14 жовтня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  93. ↑ Гройсман відмежувався від Порошенка і розповів про конфлікти з ним. LB.ua. 26 липня 2019. Процитовано 14 жовтня 2024.
  94. ↑ Порошенко: Гройсман скоїв політичне самогубство. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 21 травня 2020.
  95. ↑ «Стоп Вірус»: у Вінниці створили спеціальний фонд для збору коштів на боротьбу з коронавірусом. vinnitsa.info. 18 березня 2020.
  96. ↑ РЕГІОНАЛЬНИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ: Вінниця залишається еталоном належного врядування серед українських міст. IRI Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  97. ↑ Муніципальне опитування МРІ – фактор успішності планування стратегій місцевого розвитку. IRI Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  98. ↑ Новини міста - Вінницю вшосте визнали найкомфортнішим містом... www.vmr.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  99. ↑ Чи вийде “Українська стратегія Гройсмана” за межі регіональної партії?. www.chesno.org (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  100. ↑ Михайлов, Дмитро (25 квітня 2017). "Через початок АТО". Слідком РФ висунув звинувачення Гройсману, Клімкіну та Стецю. Суспільне новини.
  101. ↑ admin (7 травня 2024). Росія оголосила Гройсмана в розшук - VежA. Vежа (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  102. ↑ Свобода, Радіо (2 липня 2024). У РФ заочно арештували колишнього прем’єра України Гройсмана та ексміністра Клімкіна. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  103. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 14 жовтня 2024.
  104. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 14 жовтня 2024.
  105. ↑ Гройсман назвав Путіна божевільним диктатором, який перейшов всі червоні лінії. nv.ua (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  106. ↑ Шевчук, Марія (3 липня 2024). "Зустрінемось в Гаазі": Гройсман відреагував на новину про свій заочний "арешт" у РФ. OBOZREVATEL (укр.). Процитовано 14 жовтня 2024.
  107. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2012 року № 417/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  108. ↑ Указ Президента України від 26 червня 2008 року № 584/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  109. ↑ Володимир Гройсман отримав державну нагороду Республіки Польща // Портал «Моя Вінниця», 11.11.11. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 13 березня 2013.
  110. ↑ АПУ виступає проти колективного звільнення суддів: публічне звернення / Асоціація правників України, 4 листопада 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2015.
  111. ↑ Окружний адміністративний суд міста Києва звернувся до Голови Ради суддів України з проханням не допустити прийняття Парламентом політично мотивованого рішення щодо звільнення кандидатів на посади суддів безстроково / Окружний адміністративний суд міста Києва, 04.11.2015. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 05.11.2015.
  112. ↑ Заява ВАСУ у зв'язку з ініціативою прем'єр-міністра України доручити аналіз судових рішень Міністерству юстиції України / Вищий адміністративний суд України, 29 квітня 2016, 11:40 Архівовано 29.04.2016
  113. ↑ Заява Ради суддів України щодо доручення Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана Міністерству юстиції України / Рада суддів України, 29.04.2016 Архівовано 04.05.2016
  114. ↑ Одностатевих шлюбів в Україні бути не може — Гройсман. Архів оригіналу за 13 листопада 2015. Процитовано 13 листопада 2015.
  115. ↑ Гройсман проти Данилюка: чому міністра просять на вихід? : [арх. 15.06.2018] / Яна Полянська // Радіо Свобода. — 2018. — 6 червня. — Дата звернення: 22.11.2018. — Цитата: «23 травня міністр вкотре просив призначити на це місце директора департаменту податкової політики Мінфіну Яну Бугримову – людину, яка працювала над реформою Державної фіскальної служби. Публічну трансляцію засідання Кабімну припинили, проте присутні там повідомили, що Гройсман і Данилюк посварились – і прем’єр знову відмовив міністру. Після цього Гройсман забрав із відання Міністерства фінансів ДФС і підпорядкував її напряму Кабміну. Відомство Данилюка також виключили з переліку тих, чиє погодження обов’язкове для документів уряду».
  116. ↑ Олександр Данилюк: У якийсь момент я сказав: «Давайте визнаємо, що це уряд імпотентів» / Дарина Рогачук // Вибори вибори [проект «Української правди»]. — 2018. — 13 листопада. — Дата звернення: 22.11.2018. — Цитата: «У нас зіштовхнулися позиції з прем'єр-міністром стосовно реформування Державної фіскальної служби. Прем`єр постійно втручався в мою сферу відповідальності, зривав мої ініціативи, маючи на меті зберегти свій (і не тільки) „комерційний інтерес“ у цій державній установі. Після того як я розчистив від корупції сферу відшкодування ПДВ, у результаті якої конкретні люди втратили конкретні мільярдні корупційні доходи, робилося все можливе, аби не дати мені рухатись далі. Адже в ДФС сидять „свої“ люди, які роблять „правильні“ речі. Тому прем'єр зробив усе можливе, щоб я залишив посаду».
  117. ↑ Рік до виборів: реклама «уряду Гройсмана» обійшлась бюджету у понад 12 млн : [арх. 30.07.2018] / Олексій Півторак // Громадський рух ЧЕСНО. — 2018. — 26 липня. — Дата звернення: 22.11.2018.
  118. ↑ Депутати Вінницької міської ради 7-го скликання. Вінницька міська рада. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
  119. ↑ Гройсман Борис Ісаакович [біографія] (PDF). Вінницька міська рада. Архів (PDF) оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 23 січня 2017.
  120. ↑ Автобіографії депутатів обраних в одномандатних округах: Гройсман Борис Ісаакович. Вінницька міська рада. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 23 січня 2017.
  121. ↑ Рафал, Анастасия (23 березня 2016). Хороший плохой Гройсман. Strana (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
  122. ↑ У Гройсмана назвали фейком лист Tesla з відмовою інвестувати в Україну (фото) (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 5 травня 2017.
  123. ↑ Сильно схуд і змінив імідж: як зараз виглядає Гройсман та чим він займається під час війни (фото). News.Telegraf (укр.). 26 серпня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гройсман_Володимир_Борисович&oldid=43834573