Онищенко Олександр Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Романович Онищенко
за народженням: Олександр Раджабович Кадиров[1]
Народився31 березня 1969(1969-03-31) (55 років)
Матвіїв Курган, Ростовська область, РРФСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна, Росія Росія, Північна Македонія Північна Македонія — скасовано[2], Греція Греція
Діяльністьпідприємець, політик
Alma materНаціональний транспортний університет і Національна академія Національної гвардії України
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[3] і народний депутат України
ПартіяПартія регіонів→Партія 5.10→Соціалістична партія України→безпартійний
Діти

донька (1994 р.нар.) син (2002 р.нар.) син (2017 р.нар.)

донька (народилася 2021 в Анкумі, Німеччина)
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
5.10 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Онищенко.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кадиров.

Олекса́ндр Рома́нович Они́щенко (ім'я при народженні — Олександр Раджа́бович Кади́ров[4][5]) (нар. 1 квітня 1969, Матвіїв Курган, Ростовська область, РРФСР) — український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній український політик-нардеп ВР України VII від Партії регіонів і VIII скликань від партії та фракції «Воля народу». Колишній боксер, спортсмен-кіннотник, організатор численних кінних змагань та конкурсів жіночої краси «Міс Україна».

В Україні звинувачується у державній зраді, організації злочинного угрупування і корупції. Втік від українських правоохоронних органів в Європу, мешкав у Бельгії, Іспанії, спробував отримати політичний притулок у Британії, останнього часу мешкає в Німеччині, де придбав нерухомість і запросив німецьке громадянство (2017).

У січні 2021 року проти нього було запроваджено персональні санкції Міністерства фінансів США за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу[6][7].

Живе в Німеччині. У липні 2022 року отримав статус резидента Німеччини після проходження всіх перевірок відповідно до законодавства Німеччини[8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1969 в узбецько-російській родині. Згідно з даними опозиційних українських ЗМІ, у зрілому віці змінив прізвище Кадиров на Онищенко, а також ім'я по батькові з Раджабович на Романович.

  • Мати — Інесса Петрівна Кадирова (нар. 17.03.1945), розшукується українською прокуратурою, звинувачується НАБУ як співзасновниця так званої «газової схеми» Онищенка[9].
  • Батько — Раджаб Кадиров, високопосадовий офіцер МВС СРСР, пізніше — заступник міністра внутрішніх справ Узбекистану.

Майстер спорту з боксу, має кримінальне минуле. Входив до банди «Киселя»[10][неавторитетне джерело], був «бригадним», що збирав рекетирську «данину» на Володимирському ринку Києва.[11][неавторитетне джерело]

Відповідно до власноруч написаної біографії: 1990 закінчив Харківське військове училище тилу й отримав кваліфікацію офіцера «з поглибленим знанням німецької та англійської мов».

У 1990-1997 займався підприємницькою діяльністю в сфері палива та енергетики.

У 1992-1997 займався громадською діяльністю на посаді заступника голови правління Дніпровського району відділення Спілки ветеранів Афганістану Києва.

У 1998 обраний віце-президентом Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація кінного спорту України», а з 1999 бере участь у змаганнях національного та міжнародного рівня.

У 2002 обраний президентом Федерації кінного спорту України, обіймає цю посаду і до цього дня.

З 2007 працював помічником міністра Відділу забезпечення діяльності Міністерства надзвичайних ситуацій України.

У 2008 здобув другу освіту в Національному транспортному університеті. Спеціальність — економіка підприємства. У тому ж році сформував склад Національної збірної команди з кінного спорту, особисто виступав за Україну в конкурсі на Олімпійських іграх в 2008 року в Китаї.

31 жовтня 2010 обраний депутатом Київської обласної ради від Партії регіонів.

Журнал «Фокус» двічі вносив ім'я Олександра Онищенка в рейтинг «200 найбагатших людей України»: в 2011 році (182 місце, стан — $ 37,7 млн). І в 2012 році (179 місце, стан — $ 37,7 млн)[12]. З власних слів володіє п'ятьма мовами (серед них не вказував знання української). У 2012 взяв участь в літніх Олімпійських іграх в Лондоні у змаганнях з кінного спорту. В особистому конкурсі Онищенко вибув у першому кваліфікаційному раунді, набравши 18 штрафних очок і посівши 70-е місце. Напередодні виборів у Верховну Раду восени 2012 року профінансував приїзд в Кагарлик голлівудського актора Жана-Клода Ван Дамма на презентацію фільму за участю зірки «Нестримні 2»[13].

Восени того ж року Онищенко став нардепом ВРУ VII скликання від «Партії регіонів», обраний за виборчим округом № 93.[14]

У березні 2013 року заявив, що не буде висувати свою кандидатуру на пост президента Федерації Кінного спорту України через депутатську діяльність. Однак, і донині продовжує фінансувати команду та виступати у її складі[15].

З листопада 2014 по 2016 перебував народним депутатом України VIII скликання, заступником голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної безпеки та ядерної політики Верховної Ради України.

Кримінальне переслідування та втеча з України

[ред. | ред. код]
Країни, в яких Олександр Онищенко потрапив під санкції

16 червня 2016 року апарат ВРУ зареєстрував подання про зняття недоторканності, затримання і арешт депутата Онищенка[16]. 17 червня суд постановив заарештувати або відпустити під заставу в розмірі 200 млн гривень одного з підозрюваних у справі Онищенка.[17] Від САП його справою займались прокурори Роман Симків і Андрій Перов[18]. 19 червня депутат Онищенко заявив, що кримінальне переслідування проти нього пов'язано зі спробою відібрати в нього бізнес, а 22 червня подав до суду на Генпрокуратуру і НАБУ й вимагає спростування заяви керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, який назвав його організатором злочинної схеми[19][20][21].

5 липня Верховна Рада скасувала депутатську недоторканність[22] і дала згоду на затримання та притягнення до кримінальної відповідальності й арешт депутата від групи «Воля народу» Онищенка[23]. 27 липня 2016 року, генпрокурор Луценко підписав повідомлення про підозру Олександру Онищенку в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. 29 липня Олександр Онищенко заявив про своє перебування в Лондоніа також повідомив, що звернувся до влади Великої Британії із проханням надати йому політичний притулок[24][25]. Тоді ж Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) викликало на допит Онищенка як підозрюваного на 2 серпня[26]. 9 серпня Солом'янський районний суд Києва дозволив затримання й арешт Онищенка[27]. 10 серпня Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило в розшук Онищенка[28]. 19 жовтня НАБУ повідомило про те, що виявило наявність в Онищенка паспорта громадянина Греції[29].

1 грудня СБУ повідомила, що стосовно Онищенка розслідується кримінальне провадження за ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада), а також про факт отримання Онищенко громадянства РФ[30]. 3 грудня Олександр Онищенко заявив, що передав спецслужбам США компрометуючі матеріали щодо Президента Петра Порошенка[31]. Він звинуватив президента України у підкупі депутатів, рейдерстві та збагаченні на корупційних схемах[32][33].

Станом на 2016 рік «Промінвестбанк» намагався через Печерський районний суд міста Києва стягнути з народного депутата України Олександра Онищенка заборгованість за кредитним договором у розмірі 428 млн грн[34].

На початку 2017 року вступив до партії «5.10»[35]. 30 березня правоохоронці в Іспанії затримали матір Онищенка Інесу Кадирову за вимогою департаменту Інтерполу і Європолу України, яка розшукується НАБУ для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 2 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України[36]. За результатами розгляду Іспанським судом у запиті на екстрадицію Кадирової І. П. до України було відмовлено. Кадирова І. П. добровильно повернулася до України. 3 травня прес-секретар Національної поліції України Ярослав Таркан повідомив, що Інтерпол відмовився оголошувати у розшук Олександра Онищенка щодо «газової справи», розслідування якої веде НАБУ[37].

25 липня 2019 року на летовищі Бориспіль детективи НАБУ повторно заарештували Інесу Кадирову, яка була учасницею газових схем свого сина щодо договорів компанії Укргазвидобування[38]. Двома тижнями раніше НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження Онищенка[39].

Проживання у Німеччині

[ред. | ред. код]

29 листопада 2019 року Олександра було заарештовано в німецькому Аахені за запитом НАБУ, після чого місцевий суд почав розгляд рішення щодо його екстрадиції до України[40]. 11 лютого 2020 року стало відомо, що Онищенко просив політичного притулку в Німеччині[41][42]. 27 травня того ж року Вищий земельний суд Ольденбурга відмовився екстрадувати Онищенка до України, офіційною причиною було те, що німецький суд не впевнений, що кримінальне переслідування Онищенка не є політичним[43][44][45]. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, своєю чергою, зауважили, що вказане рішення суду може бути переглянуто в разі появи нових обставин[46].

В Німеччині Онищенко придбав старий маєток зі стайнями, що зветься хутір Айнхаус поблизу містечка Герцлаке, що розташоване недалеко від кордону з Нідерландами. Вступив до місцевої Ольдербурзької Асоціації конкурного конярства (нім. Springpferdezuchtverband Oldenburg-International), бере участь у місцевих змаганнях[47]. Пообіцяв бургомістру містечка Герцлаке, що розбудує місцеву кінно-спортивну інфраструктуру[48] і буде проводити міжнародні змагання з кінного спорту[49]. За повідомленням DW, бургомістр селища Герцлаке Ганс Бескен (Hans Bösken) розраховує, що невдовзі колишній український політик матиме німецький паспорт. Бескен особисто сприяє Онищенку в отриманні німецького громадянства, зокрема, звернувся до вищих інстанцій з рекомендаційним листом, в якому наголосив на визначній ролі, яку український мультимільйонер відіграє для його громади[50].

Санкції США

[ред. | ред. код]

10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Онищенка персональні санкції за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу (зокрема, в російській кампанії з дезінформації), яка пов'язана з народним депутатом України Андрієм Деркачем[6][7][51].

У 2022 році отримав македонське громадянство, що викликало обурення серед македонських політиків[52][53].

5 квітня 2024 року судді ВАКС призначили Онищенку 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна (заочно). Його визнали винним в організації «газової схеми» — однієї з наймасштабніших корупційних схем в історії України. Через це компанія «Укргазвидобування» зазнала понад 740 мільйонів гривень збитків. Вирок ухвалили судді Леся Федорак, Віктор Маслов та Ігор Строгий[54][55][56].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Онищенко має дочку 1994 року народження. До 2009 року був одружений з однією з зірок спонсорованих ним конкурсів «Міс Україна», моделі — «Міс Україна-1997» Ксенії Кузьменко (1979 р. н.). Тривалий час жив з нею в Бельгії[57]. Має з нею сина Олександра 2002 р. нар. (всього у К. Кузьменко троє дітей від двох чоловіків). Перед розлученням звинувачував її в «подіумних замашках»[58]. Після розлучення О. Онищенко залишив їй з 8-річним сином нерухомість і давав гроші на «особисті витрати»[59].

Був у стосунках з українською фотомоделлю Сніжаною Онопко, весілля з нею було заплановано на грудень 2009, але так і не відбулося. Розлучився із нею на початку 2010. За повідомленнями українських ЗМІ, був у стосунках з колишньою тенісною зіркою Мартіною Хінгіс[58]. 2017 року від шлюбу з Ганною Різатдіновою народився син Роман. Через два роки, у 2019 році, подружжя розлучилося.[60][61]

У жовтні 2021 року в Онищенка в місті Анкум, Німеччина народилася дочка.

Власність

[ред. | ред. код]

в Німеччині

[ред. | ред. код]
  • хутір поблизу містечка Герцлаке за адресою: Einhaus 23, 49770 Herzlake, Deutschland — маєток, стайні, іподром.
  • фірма Gut Einhaus Liegenschafts GmbH — придбав 17.05.2017 у попереднього власника Ференца Центірмая[62].

в Україні

[ред. | ред. код]

Адреси та помешкання

[ред. | ред. код]

Меценатська та благодійна діяльність

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Що приховують паспорти політиків. Архів оригіналу за 11 грудня 2016. Процитовано 24 квітня 2013.
  2. ↑ Північна Македонія скасувала рішення про надання громадянства ексдепутату-утікачу Онищенку. https://www.eurointegration.com.ua. 6 грудня 2022.
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. ↑ «Когда я махну рукой…» Как «политэмигрант» Онищенко проходит инструктаж ФСБ [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.], Обозреватель, 15 декабря 2016
  5. ↑ «Коли я махну рукою …»: Онищенко відвідує Росію і проходить інструктаж перед інтерв'ю, — ЗМІ. ФОТО+ВІДЕО [Архівовано 17 грудня 2016 у Wayback Machine.], Цензор. НЕТ, 15.12.2016
  6. ↑ а б Уряд США запровадив санкції проти семи українців. Серед них – Дубінський та Онищенко. Радіо Свобода. 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  7. ↑ а б США запровадили санкції проти «слуги народу» Дубінського та соратників Деркача. НВ. 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  8. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 26 липня 2022.
  9. ↑ ФАКТЫ: В Испании задержали мать Александра Онищенко [Архівовано 8 листопада 2019 у Wayback Machine.]. 31.03.2017
  10. ↑ АРГУМЕНТ.ua: Банда «Киселя» (Украина) — поименный список. Первая сотня. 10.10.2011
  11. ↑ АРГУМЕНТ.ua: Александр Онищенко: «газовый король» оказался голым? 21.05.2014
  12. ↑ Александр Романович Онищенко. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 16 березня 2013.
  13. ↑ Онищенко Александр Романович — Передвиборча реклама Партії Регионів [Архівовано 8 лютого 2013 у Wayback Machine.], 2010
  14. ↑ Народний депутат України VII скликання — Онищенко Олександр Романович. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 6 лютого 2013.
  15. ↑ Депутат Онищенко не будет выдвигать свою кандидатуру в президенты Федерации конного спорта. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  16. ↑ У Раді зареєстрували подання на зняття недоторканності з Онищенка. ukranews.com. Українські новини. 16 червня 2016. Архів оригіналу за 17 червня 2016.
  17. ↑ Суд заарештував підозрюваного у справі Онищенка. ukranews.com. Українські новини. 17 червня 2016. Архів оригіналу за 21 червня 2016.
  18. ↑ В суд каждый месяц: Испания запустила процедуру экстрадиции Онищенко. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 12 березня 2020.
  19. ↑ Онищенко подал в суд против НАБУ и Генпрокуратуры. pravda.com.ua. 22 червня 2016. Архів оригіналу за 23 червня 2016.
  20. ↑ Онищенко вирішив судитися з Генпрокуратурою і НАБУ (документ). ukranews.com. Українські новини. 22 червня 2016. Архів оригіналу за 23 червня 2016.
  21. ↑ Онищвідмовилася енко про свою справу: "Це все робиться для того, щоб "відтиснути" бізнес". ukranews.com. Українські новини. 19 червня 2016. Архів оригіналу за 21 червня 2016.
  22. ↑ Одіозного Онищенка затримали в Німеччині: факти про олігарха-втікача. 24 канал. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  23. ↑ Рада позбавила Онищенка недоторканності та схвалила арешт (фото). ukranews.com. Українські новини. 5 липня 2016. Архів оригіналу за 6 липня 2016.
  24. ↑ Онищенко заявив, що знаходиться у Великій Британії. ukranews.com. Українські новини. 29 липня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2016.
  25. ↑ Онищенко просить Велику Британію надати йому політичний притулок. ukranews.com. Українські новини. 29 липня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2016.
  26. ↑ Клименко викликав Онищенка на допит як підозрюваного. ukranews.com. Українські новини. 29 липня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2016.
  27. ↑ Суд дозволив затримати і заарештувати Онищенка. ukranews.com. Українські новини. 9 серпня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2016.
  28. ↑ НАБУ оголосило в розшук Онищенка. ukranews.com. Українські новини. 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 15 серпня 2016.
  29. ↑ НАБУ виявило в Онищенка паспорт громадянина Греції. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2016.
  30. ↑ Онищенко отримав російський паспорт і співпрацює з ФСБ, - СБУ. ukranews.com. Українські новини. 1 грудня 2016.
  31. ↑ Онищенко розповів російському телеканалу, що передав спецслужбам США компромат на Порошенка. ukranews.com. Українські новини. 3 грудня 2016.
  32. ↑ Підкуп, рейдерство та корупція: Онищенко розповів про «компромат» на Порошенка (відео)
  33. ↑ Компромат Онищенко: депутата-втікач в американському журналі звинуватив Порошенка у корупції
  34. ↑ Bratkovskij, Klim. Жизнь как она есть: Онищенко винен Промінвестбанку більше 400 мільйонів гривень. Жизнь как она есть. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.
  35. ↑ Кто Онищенко для 5.10. Блоги пользователей :: Партия 5.10 (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 7 березня 2017.
  36. ↑ В Іспанії затримали матір депутата Онищенка Іннесу Кадирову. ukranews.com. Українські новини. 31 березня 2017. Архів оригіналу за 1 квітня 2017.
  37. ↑ Інтерпол відмовився оголошувати Онищенка в розшук. ukranews.com. Українські новини. 3 травня 2017. Архів оригіналу за 3 травня 2017.
  38. ↑ У "Борисполі" затримали учасницю "газових схем" Онищенка. РБК-Україна (рос.). Процитовано 26 липня 2019.
  39. ↑ НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження Онищенко. РБК-Україна (рос.). Процитовано 26 липня 2019.
  40. ↑ У Німеччині затримали екс-нардепа Онищенко. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  41. ↑ Онищенко просить політичного притулку в Німеччині. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2020.
  42. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Ексдепутат Онищенко просить політичного притулку в Німеччині | DW | 11.02.2020. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
  43. ↑ Німеччина відмовилася екстрадувати Онищенка до України. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  44. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Німецький суд відмовив у екстрадиції Онищенка в Україну | DW | 27.05.2020. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  45. ↑ Німецький суд відмовив у екстрадиції нардепа-втікача Онищенка - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  46. ↑ САП назвала причину відмови німецького суду в екстрадиції Онищенка. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 28 травня 2020.
  47. ↑ див. стор. 44/50, пункт 125: Hengstvorauswahl 2017 Springpferdezuchtverband Oldenburg-International [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].(нім.) — Каталог змагань жеребців, 04.10.2017
  48. ↑ Проєкт розбудви міжнародного кінно-спортивного комплексу на хуторі Айнхаус [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.].(нім.)
  49. ↑ Neue Osnabrücker Zeitung: Ukrainischer Geschäftsmann und Politiker lässt sich in Herzlake nieder [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.].(нім.) 14.07.2017
  50. ↑ Німецька Хвиля: Депутат Онищенко оформлює німецьке громадянство [Архівовано 7 листопад 2017 у Wayback Machine.]. 6.11.2017
  51. ↑ Foreign Interference in U.S. Election Designations. U.S. Department of the Treasury. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021. (англ.)
  52. ↑ Димовски: Го најдовме виновникот, јас не чувствувам одговорност за државјанството за Онишченко // Радио Слободна Европа (мак.)
  53. ↑ Ковачевски: Мора да има одговорност за пропустот со државјанството на Онишченко // Радио Слободна Европа (мак.)
  54. ↑ Газова справа на 740 млн грн. ВАКС засудив екснардепа-втікача Онищенка до 15 років вʼязниці з конфіскацією майна — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 5 квітня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
  55. ↑ Газова справа: ВАКС заочно ​засудив екснардепа Онищенка до 15 років позбавлення волі. LB.ua. 5 квітня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
  56. ↑ Екснардеп-утікач Онищенко отримав 15 років вʼязниці з конфіскацією майна у “газовій справі”. novynarnia.com (укр.). 5 квітня 2024. Процитовано 8 квітня 2024.
  57. ↑ СЕГОДНЯ.ua: «Мисс Украина»: 7 победительниц — с олигархами. Архів оригіналу за 7 листопад 2017. Процитовано 6 листопад 2017.
  58. ↑ а б Ксения Кузьменко, отвергнутая фотомодель [Архівовано 2017-11-07 у Wayback Machine.]. 20 ноября 2009
  59. ↑ tochka.net: Басс одружується з «Міс Україна» Ксенією Кузьменко. 4 січня 2011
  60. ↑ Гімнастка Ганна Різатдінова розлучилася із одіозним екс-нардепом Онищенком (укр.), архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 20 жовтня 2021
  61. ↑ Різатдінова вперше розказала про шлюб з Онищенком. ТаблоID. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  62. ↑ Kompany.de: Реєстрові записи купівлі-продажу ф-ми Gut Einhaus Liegenschafts GmbH [Архівовано 8 листопада 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  63. ↑ Міжнародний реєстр Moneyhouse: Manager-Profile zu Oleksandr Onyshchenko [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].(нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Онищенко Олександр Романович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Онищенко Олександр Романович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Онищенко_Олександр_Романович&oldid=42314325