Очікує на перевірку

Лунченко Валерій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Лунченко
Валерій Валерійович Лунченко
Народився13 жовтня 1982(1982-10-13) (42 роки)
Хуст
Закарпатська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітика
Alma materХарківський національний автомобільно-дорожній університет і Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України і народний депутат України
ПартіяНародний фронт
КонфесіяРимо-католик
Діти2 доньки і 1 син
Нагороди
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
позафракційний 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Валерій Валерійович Лунченко (нар. 13 жовтня 1982, Хуст, Закарпатська область) — політик і державний діяч. Народний депутат України VII, VIII і IX скликань. Президент Всеукраїнської Асоціації жіночого футболу і голова комітету жіночого футболу УАФ.[2]

Освіта

[ред. | ред. код]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Політика

[ред. | ред. код]

Лунченко був одним з народних депутатів, які в жовтні 2015-го пропонували ввести кримінальну відповідальність за контрабанду алкоголю і тютюнових виробів.[6]

У Верховній Раді 9 скликання є заступником голови депутатської групи «Довіра».

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[7].

Кнопкодавство

[ред. | ред. код]

Під час роботи нардепом кілька разів був помічений у тому, що голосував за інших депутатів, що були відсутні в сесійній залі, хоча законом це заборонено.[8][9] За даними руху «Чесно», Лунченко став одним з найактивніших «кнопкодавів» Верховної ради.[10][11][12]

Зокрема, 15 січня 2015 під час голосування за законопроєкт №1743 було зафіксовано як Валерій прикриває піджаком пристрій для голосування, активісту руху «Чесно» описали це як «дивні маніпуляції», а після чого на місцях поряд із Лунченком та Котвіцьким було проголосовано «за», через що активісти звинувачують Валерія у кнопкодавстві.[13][14][15]

15 листопада 2019 Лунченко разом з Василем Петьовкою підпав під підозру руху «Чесно» через кнопкодавство за Роберта Горвата, але точно порушника встановити не вдалось.[16] Пізніше, 5 грудня того ж року Горват також був звинувачений у кнопкодавстві за Лунченка.[17]

У Верховній Раді, 2015 рік

Критика

[ред. | ред. код]

За даними ЗМІ, бувши самовисуванцем Лунченко виступив співорганізатором дитячих свят у містах Хуст та Іршава[18]. Також він фінансував перевірку гостроти зору людей та видачу їм нових окулярів за потреби в амбулаторіях сіл Руське Поле та Вонігове Закарпатської області. Разом з окулярами видавалася агітація за Лунченка[19]. Виступав спонсором свят, бувши самовисуванцем. Ці дії були розцінені рухом «Чесно» як гречкосійство (спроби політиків або потенційних кандидатів вплинути на волевиявлення виборців самостійно чи через допоміжних суб’єктів (третіх сторін) шляхом роздавання товарів, надання послуг або інших матеріальних чи нематеріальних активів[20])[21].

У декларації 2014 року не вказав витрати на придбання нерухомого майна[22].

Попри конституційну заборону суміщення депутатського мандату з державною службою, в парламенті станом на 13 травня 2014 рік перебувало принаймні 9 депутатів-сумісників. Серед них і очільник Закарпатської ОДА Валерій Лунченко, наголосив рух «Чесно». Повноваження Голови Закарпатської ОДА Валерій Лунченко припинив 15 вересня 2014 року[23][24].

Майно

[ред. | ред. код]
  • Декларація за 2014 рік: дохід 149 тис. грн, сім'я — 363,7 тис. грн.[25]
  • Декларація за 2013 рік: дохід 226 тис. грн, сім'я — 209 тис. грн.[26]
  • Декларація за 2011 рік: дохід 14.925 грн, члени родини — 106.350 грн.
  • Житлові будинки площею 104 м²[26] і 194,9 м², готельно-ресторанний комплекс в Хусті (належить дружині, площа 2566 м²)[27]
  • У родини — ділянка площею 213 м².[28]
  • Земельні ділянки: 60, 194,[29] 213,[30] 425, 525, 2500 (у Шаяні), 4000 м².[25]
  • В різний час у власності були або є автомобілі Audi A8 (2011 року),[25] Audi A5 (2009)[30], Audi Q7 (2012).[26] В залежності від року в декларації вказані різні автомобілі.
  • Автомобіль дружини — BMW X5 (2015 року, заявлена вартість 1,8 млн грн).[27][29]
  • Частка дружини у ТОВ «РТК “Хуст”» — 50% (інші 50% належать Оксані Андріївні Білецькій).[31]
  • На банківських рахунках 2015 року задекларовано 1,8 млн грн і 20 тис. $.[27]

Сім’я

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Лунченко Марина Сергіївна.[27]
  • Дочки: Лунченко Валерія Валеріївна та Лунченко Лаура Валеріївна.[27]
  • Син: Лунченко Даніель Валерійович

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ КОМІТЕТ ЖІНОЧОГО ФУТБОЛУ [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]. uaf.ua (УАФ).
  3. ↑ Лунченко Валерій Валерійович. Архів оригіналу за 27 лютого 2013. Процитовано 10 січня 2013.
  4. ↑ ВРУ 2012[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  6. ↑ Українські Новини Бизнес - 12 депутатов предлагают Раде ввести уголовную ответственность за контрабанду алкоголя и табачных изделий. un.ua. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  7. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
  8. ↑ Фото голосування. Чесно. Архів оригіналу за 1 лютого 2017.
  9. ↑ Лунченко Валерій Валерійович. www.chesno.org (укр.). Чесно. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 19 січня 2017.
  10. ↑ Закарпатські нардепи від "Народного фронту" Лунченко і Сочка увійшли до числа найбільших "кнопкодавів" ВР @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  11. ↑ Кнопкодави | ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  12. ↑ ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  13. ↑ Депутати Лунченко та Котвіцький кнопкодавлять. Чесно. 1 травня 2017. Архів оригіналу за 2017 05 11. Процитовано 7 липня 2023.
  14. ↑ Депутати продовжують кнопкодавити. Українська правда (укр.). Процитовано 7 липня 2023.
  15. ↑ Двох депутатів "Народного фронту" запідозрили в "кнопкодавстві". Українські національні новини (укр.). Процитовано 7 липня 2023.
  16. ↑ У Раді спіймали ще двох кнопкодавів. Українська правда (укр.). Процитовано 7 липня 2023.
  17. ↑ У Раді – десятий “кнопкодав”: руку ховав під газету. Українська правда (укр.). Процитовано 7 липня 2023.
  18. ↑ Принтер, велосипеди, путівки у санаторій: на Закарпатті потенційні кандидати долучалися до «благодійних акцій». ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua) . Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  19. ↑ Валерій Лунченко фінансував перевірку гостроти зору людей та видачу їм нових окулярів, Лунченко Валерій Валерійович | Музей політичної агітації | Громадський рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  20. ↑ Методологія моніторингу гречкосіїв. www.chesno.org (укр.). Чесно. 10 вересня 2019. Процитовано 7 липня 2023.
  21. ↑ Валерій Лунченко виступив спонсором свята Івана Купала у селі, Лунченко Валерій Валерійович | Музей політичної агітації | Громадський рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  22. ↑ Страх як ліки від депутатської амнезії. www.chesno.org. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  23. ↑ Рада позбавила депутатських повноважень трьох сумісників. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  24. ↑ Рух "Чесно" наголосив на незаконності суміщення посад "губернатором" Закарпаття @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  25. ↑ а б в Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  26. ↑ а б в Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  27. ↑ а б в г д Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  28. ↑ Декларація за 2011 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2017.
  29. ↑ а б Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  30. ↑ а б Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  31. ↑ РТК Хуст ТОВ. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 7 липня 2023.
  32. ↑ У скандальному списку осіб, нагороджених Аваковим зброєю, закарпатські нардепи Лунченко і Пацкан @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 19 січня 2017.
  33. ↑ Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів. Українська правда. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  34. ↑ П’ять парламентаріїв отримали відзнаку <<За заслуги перед Закарпаттям>>. Голос України. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лунченко Валерій Валерійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лунченко_Валерій_Валерійович&oldid=43589877